На сьогодні в Україні з різних причин понад 52 тисячі людей знаходяться у розшуку. Чоловіків розшукують вп’ятеро частіше, ніж жінок, а 12% тих, хто переховується, – дезертири. Аналітики YouControl дослідили дані реєстру розшуку Міністерства внутрішніх справ щодо осіб, які переховуються від органів влади.
Пікові періоди та правопорушники
Станом на 06.07.2023 р. українські органи влади (підрозділи МВС та Нацполіції, СБУ тощо) не могли знайти близько 52,8 тис осіб. Кількість тих, кого оголосили в розшук, відзначається значним коливанням в різні роки. Деяких осіб з часом вдається знайти і їх імена зникають з реєстру розшуку МВС, тоді як інші можуть перебувати в ньому протягом років або навіть десятиліть. Наприклад, 2014–2015 рр. стали піковими за рівнем поповнення іменами людей, яких досі не можуть розшукати. Саме в цей час в Україні почалися воєнні дії. За ці два роки кількість розшукуваних збільшилася майже на 22 тис осіб. Другий піковий період припадає на початок повномасштабного вторгнення. Так, у 2022 р. розшукували 5,5 тис людей.
Тих же, кого оголошували в розшук до 2010-го, нині в реєстрі всього 4,3 тис. А от лише за першу половину 2023-го до переліку осіб, які переховуються від органів влади, додалося майже 3,5 тис імен.
Хто переховується від влади: гендер та вік
Здебільшого в розшук подають людей середнього віку (таких майже дві третини). А щодо статі, то чоловіки в п’ять разів частіше потрапляють до реєстру розшуку МВС, ніж жінки. Є й деякі цікаві особливості тих, кого розшукують. У переліку є 77 осіб, яких подавали в розшук, коли їм було більше 80 років, а найстаршій людині – 98 років (стільки було чоловіку 1921 року народження, коли його дані розмістили в реєстрі). Серед розшукуваних є хлопчик, якого не можуть знайти ще з 2016 р. Йому наразі уже 8 років, але він привернув до себе увагу органів влади, коли йому було лише півтора. Найчастіше таких неповнолітніх розшукують в контексті справ щодо позбавлення батьківських прав.
Загалом виділяють 16 причин розшуку. Найбільше осіб переховуються від органів досудового розслідування ‒ їх 31% від загальної кількості. Від прокуратури переховуються 19% людей, а від суду – 15%.
Після анексії Криму та початку війни в рази збільшилася кількість дезертирів, яких досі не знайдено. З 2014 р. їх залишилося 3,5 тис, а з 2015-го – 2,3 тис. Цифри приголомшують, адже наразі за всі роки налічується ціла бригада дезертирів – 6,1 тис. осіб. До речі, 96% осіб потрапили у цей список саме у 2014-2015 рр. та досі розшукуються.
Від Криму до Харкова: географія розшуку Українські органи влади найбільше розшукують людей в Автономній Республіці Крим (23%) – 11,8 тис людей від загальної кількості (тобто від 52,8 тис). На другому місці – розшук людей в Донецькій області (16%) – 8 тис осіб. Київ з 11% опинився на третьому. Так, у столиці розшукують 5,7 тис людей. Луганщина потрапила на четверту сходинку (7%), там шукають 3,7 тис осіб. А от п’яте місце за кількістю розшукуваних розділили між собою одразу чотири області: Вінницька, Запорізька, Одеська та Харківська. У цих регіонах розшукують по 2 тис людей на кожен, що складає 4% від загальної кількості. Окрім загальної інформації щодо розшуку в регіонах є також 1,7 тис осіб, які подавались в розшук міжрегіональними або всеукраїнськими (не регіональними) органами.
