Незалежний громадський портал

Відповідь одному, на його думку, відомому хмельницькому блогеру. Нещодавно у своєму пості, задля хайпу, чи інших причин, він звинуватив видання, яке я очолюю та мене особисто у співпраці з московськими попами. У стилі 1938 років минулого століття – безпідставно, бездоказово, одразу наліпивши ярлика. Залишилось тільки розстріляти.

Його право, у нас допоки ще демократична (чи ні?) держава, кожен має право висловити свою думку. Скористаюсь цим правом і я.

1. На жаль, діяльність УПЦ МП у нашій країні досі не заборонена. Хоча ще з 2014 року яскраво проявилось, чию сторону вони відстоюють та які наративи несуть своїй пастві. Чи зробила щось держава, аби розпочати хоча б якісь процеси по відношенню до московської структури в цілому, а не по окремим особистостям? НІ. Більше того, нагадаю, тим у кого коротка пам’ять, як минулого року, коли йшла повномасштабна агресія, коли українці вже знали про звірства у Бучі, Ірпені, місцева влада дала дозвіл на проведення хресної ходи московським патріархатом. Та ще й виділили їм охорону. Щось тоді не надто пробивався гнівний голос сьогоднішніх «борителей». Ми ж про це писали та чітко висловили свою позицію щодо цього шабашу. Більше того, якби відомий блогер та його прибічники читали сайт, а не вихоплювали те, що на їх думку є смажненьким, то вони б знали про нашу позицію – ми за українську церкву.
2. УПЦ МП закинули у наш тил не десантні літаки. Ця паства вирощувалась десятиліттями. І вони також українці, іхні сини також воюють в окопах, вони також донатять на армію. Але вони мають свою, специфічну, думку щодо релігії, яку сповідують. Завтра буде Перемога, вони кудись зникнуть? Що з ними робити? Можна зібрати у резервацію та й розстріляти(чого, очевидно, прагне у своїх бажаннях відомий блогер). Це уже проходили, коли комуністичний режим знищував тих, у кого інша думка. Ми хочемо знову побудувати комунізм, але у вишиванці? Є інший шлях, більш важкий. Це шлях діалогу, бо вони також українці. Якщо ми хочемо жити у державі, де права кожного – передусім, маємо вести діалог один з одним і не закривати це вікно можливостей. Маємо вирішувати це питання у виключно правовому полі. Не буде пастви – не буде церкви.
3. Усім, хто любить навішувати ярлики, слід знати, що його повісити можуть і на нього.

Олексюк Вадим, редактор НГП.