До редакції НГП звернулось 14 працівників перукарні «Силует» у Кам’янці-Подільському з проханням оприлюднити ситуацію, що склалася довкола їх підприємства.
У Кам’янці-Подільському за позовом прокуратури у працівників перукарні «Силует» забрали приміщення, яке використовувалось ними з 1963 року. Цим самим на вулицю виставили колектив, більшість якого особи передпенсійного та пенсійного віку. Прокурори обґрунтовують цей крок необхідністю захисту інтересів держави.
Колектив перукарні вважає рішення незаконним та необґрунтованим, оскільки і Міністерство освіти і науки (власник), і Фонд держмайна України вважають, що договір оренди повністю законний і не підлягає розірванню. Працівники запитують, якою необхідністю керувалися прокурори, щоб «викинути» на вулицю з орендованих приміщень 14 осіб передпенсійного та пенсійного віку, троє з яких – особи з інвалідністю і семеро з яких мають близьких родичів, що воюють в ЗСУ) і повністю позбавити їх засобів до існування в такий тяжкий воєнний час.
Далі текст звернення:
«Приміщення, де ми ще поки що працюємо, є одноповерховим відокремленим і прибудованим до двох студентських гуртожитків № 1 та № 3 Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. З часу його побудови в 1963 році це приміщення уже 60 років використовується для надання побутового обслуговування (в т.ч. надання перукарських послуг) студентам, які проживають в гуртожитках (близько 750 осіб) та іншому населенню. Це приміщення впродовж 60 років постійно орендувалось надавачами побутових послуг – спочатку Комбінатом побутового обслуговування «Кам’янчанка» (де більшість із нас працювали), а з 1994 року орендується нашим ТОВ «Силует».
Переважна більшість з нашого колективу пропрацювала перукарями у цьому приміщенні по 40-45 років, практично усі ми – особи передпенсійного та пенсійного віку, троє із нас є особами з інвалідністю та у сімох із нас є рідні та близькі, які воюють на фронті, захищаючи нашу державу.
Протягом усього часу оренди вказаного приміщення ми сумлінно працювали, сплачували до бюджету України усі необхідні податки і збори, а також встановлену орендну плату. За останніх десять з лишком років нами сплачено до бюджетів усіх рівнів близько 950 тисяч грн., з них орендної плати за це приміщення – 327 тис.грн.
Але раптом, в 2023 році, під час цієї страшної війни, яка відбувається на території нашої країни, керівник місцевої прокуратури Гончар О.В. звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом про розірвання нашого договору оренди № 1690 від 24.03.2015р., переукладеного за результатами проведеного електронного аукціону та викладеного в новій редакції від 04.06.2021р. (з урахуванням усіх змін чинного законодавства), та повне виселення нас, працівників, з орендованого приміщення.
Це усе офіційно прикривається прокурором нібито необхідністю захисту інтересів держави. А господарський суд Хмельницької області в особі судді Гладюка Ю.В. у справі № 924/391/23, за участі представника прокуратури Лежніна І.О. оперативно підтримав позов прокуратури і уже 27.06.2023 року виніс незаконне та необґрунтоване рішення про розірвання зазначеного договору оренди та виселення нас із орендованого приміщення. І усе це під тією ж маркою нібито захисту інтересів держави. Правда дуже дивно – 60 років оренда була законною, інтереси держави не порушувались, а тут раптом прокуратура вирішила щось від когось захистити?
При цьому судом та прокуратурою зовсім не взято до уваги письмові пояснення Міністерства освіти і науки України (власника майна), Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка (балансоутримувача) та Фонду державного майна України (орендодавця), які підтверджують, що орендоване приміщення ніколи (з 1963 року) не використовувалось в освітньому процесі і цілком законно надане в оренду перукарні, яка надає перукарські послуги в т.ч. студентам і працівникам університету. Тобто, і Міністерство, і університет, і Фонд держмайна України вважають, що договір оренди повністю законний і не підлягає розірванню. Але найголовніше це те, що і у тексті позову прокуратури, і під час судового слухання в промовах представника прокуратури Лежніна І.О., і в тексті рішення суду повністю відсутнє обґрунтування нібито порушення інтересів держави вказаним договором оренди. То що ж це за такі інтереси держави?
Якщо слідувати логіці керівника органу прокуратури та судді, то інтереси держави, які вони так прагнуть захистити, в т.ч. і від власника майна, полягають в наступному:
- нерухоме майно закладу освіти, яке не використовується в освітньому процесі з 1963 року, має стояти без використання, поступово приходячи до непридатного стану, його не можна здавати в оренду (хоча це і дозволено законом) та отримувати за це орендну плату, яка доповнить бюджет навчального закладу (держави);
- необхідно «викинути» на вулицю з орендованих приміщень 14 осіб передпенсійного та пенсійного віку, троє з яких – особи з інвалідністю і семеро з яких мають близьких родичів, що воюють в ЗСУ) і повністю позбавити їх засобів до існування в такий тяжкий воєнний час, бо у такому віці та за таких скрутних економічних обставин вони роботу не знайдуть;
- і найголовніше – це повністю припинити надходження до бюджету податків і зборів, які сплачує орендар та його працівники, особливо в умовах воєнного стану ( за 10 років – це близько 1 млн. грн.).
Оце дійсно захист інтересів держави та громадян України під час війни у виконанні керівника Кам’янець-Подільської окружної прокуратури Гончара О.В., представника прокуратури Лежніна І.О. та судді господарського суду Хмельницької області Гладюка Ю.В., особливо беручи до уваги, що та сама прокуратура і суд отримує немаленьку заробітну плату із державного бюджету, проти якого вона фактично так самовіддано бореться!
Нам колективно хочеться запитати цих Гончара О.В., Лежніна І.О., Гладюка Ю.В. – інтереси якої держави вони відстоюють своїми діями під час цієї страшної війни, позбавляючи державу Україну надходжень до бюджету воюючої країни та позбавляючи її громадян засобів до існування під час війни? Як нашій працівниці Роговській Г.Е. пояснити своїм двом синам, що воюють на фронті, чому її, їхню мати 1959 року народження з більш ніж 40-річним трудовим стажем викидають на вулицю просто тому, що ці Гончар О.В., Лежнін І.О. і Гладюк Ю.В., сидячи у глибокому тилу, раптом собі нафантазували якісь псевдоюридичні причини такого беззаконня і несправедливості?»
Керівник підприємства Антон Дубінський та інші 13 працівників
