Кожне місто має свого очільника, який забезпечує життєдіяльність громади. Від мера залежить якість життя містян, розвиток, процвітання міста.
Хмельницький, за історію існування, мав не одного керманича. Кожен очільник залишив після себе певний слід у пам’яті містян. Який саме, розповідає видання yes-khmelnytskyi.com.ua.
Перший голова міста запам’ятався пияцтвом та непорядністю
1880 рік — пам’ятний рік для Проскурова, адже можна було обирати голову до міської думи. Відповідно проводилися вибори та обирали міського голову. Першим очільником міста був К. Пенський про якого залишилося мало даних. Але згідно з архівними документами перший мер Проскурова був безініціативним і за його головування місто не змінилося в кращу сторону. Також зазначено, що Пенський любив випити та був “нечистий на руку”. Його навіть судили за крадіжку чужого майна. Робота очільника Проскурова була незадовільною, тому виконувач обов’язків Подільського губернатора ініціював нові вибори.
Микола Гатцук — другий мер Проскурова, хотів покращити санітарний стан міста, але нічого в нього не вийшло. Причина — скромний бюджет Проскурова у той час.
Третій міський голова Проскурова боровся з епідемією холери
Після Миколи Гатцука до влади в Проскурові прийшов дворянин Віктор Івашкевич. У місті активно ширилася епідемія холери, тому свої зусилля очільник спрямував на боротьбу з цим захворюванням. У зв’язку з цим було заборонено: торгувати неякісними продуктами харчування, масові гуляння та зібрання під час епідемії, організовувати поминки померлих від холери.
Також місто було поділено на санітарні зони, контролювали чистоту колодязів. Про кожен новий випадок зараження — повідомляли відповідні органи. А ще весь одяг та приміщення підлягалися дезінфекції.
У 1892 році хвороба набула більшого розвитку. Івашкевич очистив базарну площу, а ринок був перенесений за межі міста. Ці заходи позитивно вплинули на ситуацію і таким чином у місті не було зафіксовано нових випадків хвороби.
Віктор Івашкевич виграв вибори вдруге, проте він не відразу сів у крісло мера. Вибори вважали недійсними і йшли судові розслідування. Тимчасово посаду голови міста посів Микола Пшонський. Але навколо цієї особи згодом почався скандал, який ініціював підполковник Григорій Ковалевський. Потрібно зазначити, що навіть сто років тому були хабарі, фальсифікація документів. Також Пшонського звинувачували в організації польсько-єврейського міського управління. Постійні скандали та інтриги не сприяли ефективній роботі міської думи. Згодом на посаду повернувся Віктор Івашкевич.
Ремонт доріг та будівництво Проскурова
Георгій Лисенко — новий очільник Проскурова, який займався благоустроєм міста. За його правління деякі вулиці були викладені бруківкою. Проте чимало ділянок були в багнюці, а ось центральна площа вся була викладена бруківкою. Загалом, загальний стан повітового міста не відповідав санітарним та будівельним нормам. Про це навіть писали у газетах де були описані недоліки Проскурова. Потрібно відзначити, що Георгій Лисенко відреагував на зауваження: було проведено ряд засідань, створена постанова де вказані заходи щодо усунення недоліків.
Міський очільник не лише на папері, а й на ділі реагував на зауваження в пресі. На очищення вулиць було виділено 500 карбованців. Також були відремонтовані дороги, які вели у Проскурів. На це з міської скарбнички було виділено 18 тисяч карбованців. Також за головування Лисенко під контроль взяли водойми та криниці у місті та прилеглих територіях.
Наступником Лисенка був Генріх Дубецький. Він продовжив роботу свого попередника та займався благоустроєм, ремонтом доріг, стежив за санітарним станом міста.
Інновації в Проскурові та Перша світова війна
Павла Дорошкевича асоціюють з прогресом в Проскурові, адже за його головування життя містян стало комфортнішим. На його каденцію припала телефонізація міста. Це сталося у 1909 році. Спершу телефони почали з’являтися у Кам’янці-Подільському, згодом прогрес дійшов і до Проскурова. Міська дума організувала конкурс на найкращий проєкт. Вже через рік у Проскурові була телефона мережа довжиною в 13 верств. Абонентська плата у 1910 році становила 42 карбованці.
Електричне вуличне освітлення — ще одне досягнення Павла Дорошкевича. Також було організовано конкурс та обраний кращий проєкт. Згодом у Проскурові почали з’являтися перші електричні вуличні ліхтарі. Це був однозначно успіх, адже до цього вулиці освітлювали за допомогою конопляної олії, овечого жиру та інших рідин, які не дуже добре пахли та могли зіпсувати людям одяг (адже все це капало згори на перехожих). Тим більше, що освітлення було тьмяним та не давало бажаного ефекту.
Потрібно зазначити, що Дорошкевич дбав про освітньо-культурний рівень життя населення. На центральній вулиці були розташовані бібліотека, читальня, музей, картинна галерея, постійно видавалися книги для навчальних закладів тощо.
Після Дорошкевича до влади прийшов корінний житель Проскурова Микола Сікора. Його головування припало на період Першої світової війни. Саме тому він винайшов власні грошові знаки, які називали “бони”. На них був підпис міського голови та їх можна було обмінювати в банку на державні кошти.
Микола Сікора любив спілкуватися з жителями, тому переїхав у квартиру в центрі Проскурова де організував громадську приймальню.
Трагедією для Сікори був єврейський погром під час якого було вбито тисячі євреїв. Міський голова, ризикуючи власним життям, допомагав переховувати євреїв.
Радянський період та керівники міста
За радянських часів відбулася реформа в політичній системі і у виборах почали брати участь всі мешканці міста.
У Проскурові за радянських часів змінилася велика кількість очільників міста. Ми згадаємо лише деяких, які запам’яталися містянам:
Карл Кошарський — керував містом у 20-30-х роках минулого століття. Кошарський був слюсарем гречаного депо та бійцем Червоної армії. За його головування місто відродилося після громадянської війни, почався розвиток: створення повноцінного водогону, потужної електростанції, організації автобусного сполучення.
Андрій Шоханов — міський голова 1953-1956 років. Він запам’ятався містянам будівництвом медичних закладів, аеропорту. Були збудовані нові заводи та підприємства. Також за часів правління Шоханова Проскурів було перейменовано на Хмельницький.
Костянтин Карлов — очолював Хмельницький дванадцять років. На його каденцію припала розбудова Південно-західного мікрорайону, розвиток тролейбусного сполучення, телебачення, відкриття першого вищого навчального закладу в місті.
Анатолій Сургунд запам’ятався містянам будівництвом житлових панельних будинків. За час його головування був зведений перший будинок на 16 поверхів, мікрорайон Лезнево приєднався до міста.
Іван Бухал — керував Хмельницьким десять років, до незалежності України. За цей період був прокладений Чернелівський водогін, було збудовано театр, автовокзал, залізничний вокзал, Палац творчості, почав будуватися мікрорайон Озерна.
