77 внутрішньо переміщених осіб мешкають у хостелі в селі Ружичанка Розсошанської громади. Власник хостелу Олександр Гулевський розповідає, що купив колишній гуртожиток дорожників, щоб зробити там готель, та так і не закінчив ремонт, повідомляє Суспільне.
У хостелі триває ремонт. Переселенці мешкають у кімнатах з двоповерховими ліжками без дверей. У кімнаті киян Кравченків мешкає четверо: чоловік, жінка та двоє доньок. Яна Кравченко розповідає, що живуть тут безплатно і їх усе влаштовує.
«Нам достатньо місця, нам зручно. Єдине, що трішки пил, тому що не закінчений ремонт і немає лінолеуму», – говорить переселенка з Києва.
За словами власника хостелу Олександра Гулевського, чоловік купив колишній гуртожиток, щоб облаштувати тут готель для далекобійників, та плани змінилися 24-го лютого. Щодоби, від початку війни, приймали до ста двадцяти переселенців, які їхали на захід від обстрілів і бомбардувань і відмовити не могли.
«Зараз у нас вийшов гуртожиток сімейного типу. Ми не встигли закінчили ремонт, що мали, те і постелили, вживаний лінолеум стелили», – розповів власник хостелу.
Кухня в хостелі одна на 77 чоловік. На кухні – одна електроплита на 4 конфорки.
«Ми готуємо по черзі. Колись пюре було сире, і борщ недоварений, бо черга і треба іншим дати можливість щось приготувати. Дуже багато людей. Оскільки я живу навпроти кухні, то я і в п’ять, і в шість виходжу і готую», – каже переселенка з Миколаєва Наталія.
За словами власника хостелу Олександра Гулевського, він за власні кошти сплачує за електрику та воду. Окрім електроплити, у хостелі, не вистачає пральної машинки й інших електроприладів.
«З ладу виходять постійно, мікрохвильові печі. В місяць за електроенергію сплачуємо близько тридцяти п’яти тисяч гривень, за воду десь близько двох тисяч гривень. Дещо допомагають самі біженці. Хто має можливість, підкидає якісь кошти для того, щоб перекривати ці комунальні послуги», говорить Олександр.
