Обласна програма “Питна вода Хмельниччини” на 2022-2026 роки, яку депутати облради підтримали 22 грудня під шквал взаємних звинувачень та гострої полеміки, продемонструвала дуже важливий момент. Чи не вперше за останній рік нове політичне керівництво області вдалося до з’ясування публічних взаємин у питанні, хто ж все таки грає першу скрипку. Підтвердженням цьому став дуже короткий діалог між головою Хмельницької облдержадміністрації Сергієм Гамалієм та головою обласної ради Віолетою Лабазюк на грудневій сесії ради.
– Сьогодні ми приймаємо програму “Питна вода”, не знаючи яке буде фінансування наступного року. Тому ухвалення програми без належного фінансування виглядає як популізм. Я пропоную зняти це питання і перенести його на наступну сесію, – зазначив очільник ОДА.
– Сергію В’ячеславовичу, пропозиції вносять виключно депутати обласної ради під час формування порядку денного, – відрубала голова ради.
У підсумку місцеві обранці вклинили у “тіло” програми свій варіант додатку з визначеним переліком водогонів на фінансування у 2022 році.
Він дещо відрізняється від того, який пропонував ухвалити департамент розвитку громад, будівництва та житлово-комунального господарства Хмельницької ОДА. До слова, цей департамент розробив програму “Питна вода Хмельниччини”. Також він повинен координувати роботи з виконання заходів цієї програми та щорічно інформувати обласну раду про хід її виконання.
Уся заковика в тому, що в облдержадміністрації, м’яко кажучи, не згідні з таким розвитком подій, до якого вдалися депутати облради та їхня очільниця. У розпорядженні НГП опинився лист голови ОДА, який наступного дня після скандальної сесії, звернувся до Віолети Лабазюк з проханням надати протоколи засідання депутатських комісій. Гамалія цікавить лише одне питання – це програма “Питна вода Хмельниччини”, а також звідкіля з’явився паралельний додаток з переліком водогонів.
“Їм (обласній раді – авт.) було важливо показати, що вони можуть творити все на власний розсуд. Щоб ОДА завжди з ними йшла і все погоджувала. Якщо ні, то вони зроблять по-своєму. До прикладу, ті водогони, які почали будувати цього року, вони у своєму додатку поставили на 2023 рік і так далі. Але найцікавіше, що відповідати за реалізацію тієї програми і виконувати має наш департамент”, – обурюється один із високопосадовців ОДА, коментуючи ситуацію НГП.
Зважаючи на багато спірних моментів, “Незалежний громадський портал” зібрав думки усіх голів депутатських комісій облради стосовно програми “Питна вода”.
Голова комісії з питань бюджету та фінансів Руслан Лещишин: “Усіх заявок за програмою “Питна вода” надійшло на близько 1 млрд грн. При цьому є домовленість із обласним департаментом фінансів та головою обласної ради про те, щоб кожного року виділяти на цю програму не більше 40 млн грн. За п’ять років виходить до 200 млн грн. Відповідно, кожен депутат відстоює будівництво водогонів у громадах, які входять до його округу. Через це виникли певні дискусійні питання. Поява нового додатку до програми “Питна вода”, який напрацювали депутати, має логічне пояснення: обранці краще знають потреби громад, яким необхідно надати першочергове фінансування. Разом з тим, підходи до відбору збережено: не більше 10 млн грн на один водогін, 30% від вартості проєкту мають фінансуватися за рахунок місцевих бюджетів, кошти не виділяються на міста, а лише на села”.
Голова комісії з питань управління комунальною власністю та приватизації Іван Гладуняк: “Нині серед громад області утворилася конкуренція стосовно проєктів із будівництва водогонів, чого, наприклад не було у 2017 році. Природно, що кожен із них хоче одержати фінансування з обласного бюджету за програмою “Питна вода”. З огляду на сесійне голосування 22 грудня, вважаю, обласна рада нічого не порушила. Адже розробник (мається на увазі, департамент розвитку громад, будівництва та житлово-комунального господарства Хмельницької ОДА – авт.) подав свій варіант, до якого депутати мали право вносити зміни і доповнення. Як мені пояснили, зібралися керівники фракцій і вийшли з напрацюваннями на розгляд постійних комісій. Нині зарано говорити про конкретний кошторис програми “Питна вода”. Зараз це виглядає як проєкт програми. Саме ж ухвалення програми необхідно було для того, щоб облдержадміністрація зробила відповідний бюджетний запис і наступного року передбачила кошти. Безумовно, на березневій сесії “Питна вода” зазнає суттєвих корегувань. Відштовхуватимемося від наявного фінансового ресурсу. Однозначно всі задоволені не будуть. Ті громади, котрі отримають фінансування, заявлять про справедливий розподіл коштів. Інші ж, яким не пощастить ввійти до програми, будуть дуже незадоволеними. Чому? Тому що, ресурс, який передбачається на “Питну воду”, значно менший від реальної потреби населених пунктів краю”.
Голова комісії з питань будівництва, житлово-комунального господарства, інвестиційної політики, природокористування та екології Артур Фрідман: “Якщо відверто, то і додаток до програми від облдержадміністрації і додаток від обласної ради є правильними. Наша ж комісія висловила побажання, зокрема, направити кошти у ті громади, де раніше нічого не робилося. Бо не може так бути, щоб одним громадам усе, а іншим – нічого. Крім цього, обласна рада має право запропонувати власний варіант додатку, який відмінний від того, який подавав розробник програми. Більше того, якщо розібратися, то не справа обласної ради будувати водогони. Її задача – утримувати власні комунальні заклади у належному стані. Тому скільки б коштів обласна рада не виділила б на громади, то треба тільки подякувати. Бо відірвали гроші, які мали спрямувати на покращення умов лікарень і шкіл. Дали одній громаді – добре, десятьом – чудово, сотні – супер! Інша справа, коли гроші виділяє держава. Тоді ними розпоряджається облдержадміністрація та її профільні департаменти. Що стосується грошей, зароблених працею платників податків Хмельниччини, то це (розподіл фінансування – авт.) – на розсуд обласної ради. Для розуміння: в області діє 60 цільових програм, із яких фінансується лише 10. Тому, чи фінансуватиметься програма “Питна вода”, залежатиме від кількості фінансового ресурсу. Якщо наступного року нічого не зміниться щодо цін на енергоносії, то доведеться вільні кошти направити на утримання обласних комунальних закладів. Тому ресурсу взагалі може не вистачити на “Питну воду”. Між іншим, водогони з мого округу не ввійшли до остаточного варіанту програми”.
Голова комісії з питань охорони здоров’я та соціальної політики, освіти, науки, культури, релігії, молоді та спорту Віктор Бурлик: “Наскільки мені відомо, зібралося п’ять фракцій на круглий стіл з обговорення пріоритетності громад для фінансування будівництва водогонів. Потім з’явилася пропозиція від фракції “За майбутнє” внести додаток (до програми “Питна вода” – авт.), який напрацювали депутати. Це все відбулося перед початком роботи постійних комісій. У підсумку сесія підтримала програму і сам додаток у редакції обласної ради. До речі, від “Команди Симчишина” були представники у робочій групі з п’яти фракцій. І у мене немає підстав вважати, що вони щось зробили неправильно”.
Голова комісії з питань економічного розвитку, промисловості, підприємництва, енергетики, транспорту та зв’язку Олена Лемещук: “Виникли певні розбіжності між облдержадміністрацією та обласною радою, які, на мою думку, пов’язані з тим, що до програми “Питна вода” не ввійшли всі проєкти. При цьому треба розуміти, що обласний бюджет нерезиновий. Тому на весняній сесії обов’язково будуть внесені зміни до цієї програми. Це дасть можливість профінансувати проєкти громад, які мають суттєві проблеми із водопостачанням. Таких сіл дуже багато, зокрема, у Вовковинецькій громаді, від якої я балотувалася до ради. До прикладу, село Макарове, яке є найвіддаленішим населеним пунктом від центру громади. У селі є водонапірна башта, але мешканці в силу різних причин не можуть банально прокласти труби для постачання питної води. Тому вимушено продовжують підвозити воду в бідонах із сусідніх сіл”.
Голова комісії з питань сільського господарства, продовольства та земельних відносин Михайло Пухкий: “Під час розгляду програми “Питна вода” та додатків до неї комісія виходила з готовності проєктно-кошторисної документації на будівництво водогонів. У результаті більшістю голосів вирішили проголосувати за додаток №1, який напрацювали депутати. Треба зауважити, що інші комісії ради також підтримали варіант додатку від обласної ради”.
Голова комісії з питань регіонального розвитку, міжнародного та міжмуніципального співробітництва, місцевого самоврядування та децентралізації Аліна Коваль: “Комісія наполягала, аби наші пропозиції включили до додатку №1 програми “Питна вода”. Присутня доповідач і директор департаменту розвитку громад, будівництва та житлово-комунального господарства ОДА Віра Бригадир пообіцяла, що це буде зроблено. У підсумку так і відбулося. Іще. Пригадуючи полеміку і дискусії на сесії довкола того, що депутати внесли зміни до додатку програми, хочу наголосити: депутати є окремими суб’єктами подань пропозицій і змін до будь-чого. Якщо є рішення, яке має у своєму складі певну кількість додатків, то депутат зобов’язаний пропрацьовувати докладно всі пункти, вносити зміни і навіть змінювати редакцію (проєктів рішень – авт.). З одного боку, певна кількість пропозицій об’єктивно випала. З іншого боку, на березневій сесії буде наступна порція готових документацій, бо не всі запропоновані водогони мали експертизи. Тоді ж, передбачаю, будуть вноситися нові зміни. Таким чином, не бачу жодної трагедії”.
Голова комісії з питань правової політики, регламенту, депутатської діяльності та етики, свободи слова та комунікацій Тетяна Зеленко: “Новий додаток до програми “Питна вода”, сформований обласною радою за участю усіх голів фракцій, обговорили всі постійні депутатські комісії. Навіть партія “Слуга народу” надала свої пропозиції, котрі були враховані. Натомість облдержадміністрація невчасно подала свій додаток, який у процесі роботи комісій, кілька разів змінювала. До того ж голова ОДА пропонував зняти з розгляду це питання. Я ж вважаю, що програму необхідно було приймати на цій сесії, щоб у березні 2022 року бачити і закладати під неї бюджетні кошти. Нема програми – нема грошей”.
Довідково. У Хмельницькій області централізованим водопостачанням охоплено 478 населених пунктів, з яких: 13 міст (100%), 24 селища міського типу (100%) та 441 сільський населений пункт (31,2%). Найнижчий рівень забезпечення централізованим водопостачанням у населених пунктах Шепетівського району, зокрема у Берездівській, Ганнопільській, Плужненській територіальних громадах.
Крім цього, існуючі водопровідні споруди та мережі відпрацювали нормативний термін експлуатації і зношеність технологічного обладнання становить у середньому 65-70 %, з яких 33% – аварійні мережі.
Віталій Тараненко.