Ізяславський районний суд визнати незаконним та скасував наказ директора Михнівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Ізяславської міської ради про відсторонення вчителя фізичного виховання від роботи.
Таке рішення суд виніс 13 грудня.
За матеріалами справи 8 листопада вчителя було відсторонено від роботи на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. Натомість позивач вважав, що наказ директора грубо порушує його гарантоване ст. 43 Конституції України право на працю, а ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» не відносить щеплення проти COVID-19 до числа обов`язкових.
Директор школи запечерив проти позову. Пояснив, що видав спірний наказ, керуючись українським законодавством. Якби він цього не зробив, то сам відповідав би за порушення зазначених вимог, які прописані у “карантинній” постанові Кабміну від 9 грудня 2020 року № 1236.
Відділ освіти, молоді та спорту Ізяславської сіської ради у суді зазначив, що право позивача на працю було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтерееси, які у цьому випадку переважають над особистими.
Проаналізувавши аргументи сторін, суд дійшов висновків: роботодавець виніс оскаржуваний наказ про відсторонення на підставі одного лише повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення, яке саме по собі не створює жодних юридичних наслідків та не засвідчує юридичного факту відмови чи ухилення позивача від обов`язкового профілактичного щеплення, а також факту ненадання ним медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я.
Крім цього, суд посилався на рішення Конституційного суду від 28 серпня 2020 року, де сказано, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом – актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.
“Суд констатує, що відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, а тому, в силу положень пункту 1 статті 92 Конституції таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами, до яких належать Постанова КМУ і Наказ МОЗ… Оскільки рішення про відсторонення працівників прийнято у формі Постанови Кабінету Міністрів України та в спосіб, що не відповідає вимогам пункту 1 статті 92 Конституції та статті 12 Закону, і поза межами конституційних повноважень Кабінету Міністрів України, суд доходить висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин положень Постанови КМУ та необхідність вирішення спору на підставі норм статей 43, 64, 92 Конституції, з огляду на те, що в Україні відсутні закони, які передбачають право роботодавців відсторонювати від роботи працівників, що відмовилися від вакцинації проти COVID-19″, – наголосив суд.
За таких обставин суд задовольнив вимоги позивача про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати, а також про стягнення із відповідача заробітної плати за час незаконного відсторонення.
