Полонський районний суд стягнути на користь позивачки витрати на спорудження надгробного пам`ятника: 17400 грн – зі страхової компанії та 37200 грн – з Товариства, в якому працював водій-винуватець ДТП. А також – з кожного по 1000 грн – на відшкодування витрат за правничу допомогу, повідомляє пресслужба Хмельницького апеляційного суду.
Свій позов жителька смт Понінка мотивувала тим, що 1 жовтня 2016 року в автоаварії загинув її чоловік. Винним у ДТП вироком суду визнано водія ГАЗ, який виїхав на зустрічну смугу. Володілець вантажівки – житомирське Товариство, цивільно-правова відповідальність якого застрахована в ПрАТ СК.
У 2019 році позивачка додатково понесла витрати на виготовлення надгробного пам’ятника чоловікові, за що сплатила 54600 грн. Посилаючись на ст. 27.4 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності» та ст. 1194 Цивільного кодексу України, уважає, що ці витрати їй зобов’язані відшкодувати відповідачі. Страховик – 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (1450 грн), що становить 17400 грн, а решту 37200 грн – Товариство.
Страхова компанія у відзиві просила відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачка не подала заяви про страхове відшкодування впродовж трьох років з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Крім цього, не надала належних доказів про факт саме спорудження (встановлення) пам’ятника. Також зауважує, що заявлена нею сума значно перевищує граничну суму на виготовлення та установку пам’ятника, яка повинна визначатись відповідно до постанови Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.10.2008 року № 45.
Інший відповідач –ТОВ також позов не визнав, зазначивши, що заявлений позивачкою розмір відшкодування не відповідає вимогам закону й вона не надала доказів, які б доводили факт понесених витрат. Товариство також подало заяву про застосування строків позовної давності, який, на його думку, пропустила позивачка.
Як встановив суд, 2 серпня 2019 року позивачка уклала з ФОП договір на виготовлення та встановлення меморіального пам’ятника з граніту з художніми роботами з оплатою готівкою на загальну суму 54600 грн, що стверджується даними договору, специфікації та накладної.
Фотографії і довідка комунального унітарного підприємства Понінківської селищної ради підтверджують те, що в серпні 2019 року на могилі чоловіка позивачки було споруджено та встановлено надгробний пам’ятник.
Суд не взяв до уваги позицію обох відповідачів щодо перевищення граничної суми на виготовлення та встановлення пам’ятника, яка повинна визначатися відповідно до загаданої Постанови № 45. Звернувши увагу, що у постанові від 10.10.2019 року по справі № 607/3451/16-ц ВС зазначив, що норми Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та Постанови № 45, якими передбачено розмір витрат на поховання залежно від регіону України, не поширюються на правовідносини у справі, в якій смерть потерпілого настала внаслідок ДТП.
Суд також відхилив твердження відповідача, що позивачка не подала вчасно заяву про страхове відшкодування, оскільки вона зверталася до Страховика з повторною заявою у серпні 2018 року, а пам’ятник встановлено у серпні 2019 року, тобто в межах трьох років після ДТП.
Щодо доводів про застосування положень про позовну давність, то суд звернув увагу відповідача, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю (п. 3 ч.1 ст. 268 ЦК України).
