На трипільське поселення, датоване приблизно п’ятим тисячоліттям до нашої ери, натрапили учасники археологічної експедиції поблизу Голоскова Кам`янець-Подільського району.
Про це повідомляє “Суспільне”.
Науковий співробітник Кам`янець-Подільського державного історичного музею-заповідника Петро Болтанюк зазначив: розкопки вирішили робити на місці, де в 1947-му році місцевий краєзнавець Микола Бурковський виявив залишки трипільського поселення, і де відтоді науковці досліджень не проводили.
На полі, засіяному соєю та всіяному уламками теракотової кераміки, археологи шукають артефакти у трьох траншеях. У третій, на глибині півтора метри, знаходять кам`яну кладку.
Учасник експедиції Євгеній Левінзон, який досліджує трипільську культуру, наголосив: ці червоні цеглини – перекриття поміж першим та другим поверхами характерного для трипільського поселення житла. Трипільці будували наземні глинобитні двоповерхові хати з дерев`яними каркасами.
«Трипільці часто переселялися з місця на місце раз в 50-80 років. Це супроводжувалося спаленням поселення і переселенням в інше місце. Причини є різні. Науковці називають і виснаження ґрунтів, і якісь ритуальні речі, і запобігання спалахам епідемій», – сказав науковець.
І додав: розкопки саме в цьому місці – особливі, оскільки тут проходила певна контактна зона між локальними групами трипільського населення. Зокрема, між шепенецькою групою і мерешовською.
Учасниця експедиції Олександра Бєлік, яка вивчає археологію з допомогою математики й фізики, з`ясувала, що це трипільське поселення розташовувалося на площі приблизно в десять гектарів.
«Завдяки біології ми за кістками можемо визначати вік, а коли вже ніяка наука не може дати відповіді, то долучаються математика і фізика. Беремо приблизну кількість кераміки і можемо визначити приблизну кількість людей, які тут жили. А також завдяки формулам ми можемо визначити, скільки людей перейшло в інше поселення», – каже Олександра Бєлік.
Учасниця експедиції Олександра Бєлік, яка вивчає археологію з допомогою математики й фізики, з`ясувала, що це трипільське поселення розташовувалося на площі приблизно в десять гектарів.
«Завдяки біології ми за кістками можемо визначати вік, а коли вже ніяка наука не може дати відповіді, то долучаються математика і фізика. Беремо приблизну кількість кераміки і можемо визначити приблизну кількість людей, які тут жили. А також завдяки формулам ми можемо визначити, скільки людей перейшло в інше поселення», – наголосила вона.