Ізяславський районний суд виправдав колишнього начальника Шепетівської виправної колонії №98 Миколу Мазанюка та його ексзаступника з інтендантського і господарського забезпечення колонії Юрія Ліпчука, які обвинувачувалися в одержанні неправомірної вигоди за попередньою змовою групою осіб (ч.3 ст.368 КК України).
Про це сказано у вироку від 19 березня.
За даними досудового розслідування, начальник колонії у службовому кабінеті висунув засудженому вимогу передати неправомірну вигоду в розмірі 3 тис. доларів. В обмін пообіцяв використати свої повноваження начальника установи та голови дисциплінарної комісії виправної колонії і застосувати до нього додаткові заохочення – умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Пізніше пропозицію про передачу хабара обвинувачений висловлював й матері в’язня.
23 лютого 2018 року на автовокзалу Шепетівки заступник начальника колонії отримав від матері засудженого 3 тис. дол. хабара.
У суді обоє колишніх посадовців інкримінований злочин заперечили і вини не визнали. За словами Юрія Ліпчука, його шеф Мазанюк доручив з`їздити на місцевий автовокзал і зустрітися з матір`ю засудженого, оскільки сам не має можливості це зробити через занятість по службі. Жінка повинна була привести передачу для начальника колонії.
Ліпчук сказав, що його керівник повідомив йому, що в передачі має бути 3 тис. доларів. Що це за гроші, той відмовився пояснювати.
Ексначальник колонії Микола Мазанюк у суді спростував інформацію свого колишнього підлеглого. Казав, що не давав вказіво Ліпчуку зустрічатися з матір’ю ув’язненого та брати у неї гроші. Підтвердив, що до 23 лютого 2018 року дійсно зустрічався з цією жінкою, роз`яснював їй правила умовно-дострокового звільнення засуджених до позбавлення волі, пояснював про документи, які для цього потрібні. Відповідей на її провокативні питання, що стосувалися неправомірної вигоди в зв`язку із умовно-достроковим звільненням сина, уникав. Коштів як в неї, так і в засудженого не вимагав, останній дійсно заслуговував на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Вважає, що Юрій Ліпчук у своїх свідченнях його обмовив через давнє бажання стати начальником установи.
Також суд заслухав пояснення засудженого та його матері. Чоловік пояснив, що відбував покарання у Шепетівській виправній колонії №98. В 2017-2018 роках перебував на дільниці соціальної ресоціалізації. Неодноразово робив ремонти в приміщеннях установи, за що заохочувався.
Приблизно влітку 2017 року він звернувся до начальника колонії Миколи Мазанюка з проханням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. На що той озвучив суму до 3 тис. доларів, які необхідно заплатити, щоб звільнитися. Гроші необхідні, щоб домовитись із прокурором, аби той під час судового розгляду клопотання, не заперечував проти дострокового звільнення засудженого.
Тоді ж установою виконання покарань було направлено до суду подання про заміну ув’язненому невідбутого покарання на більш м`яке. Але в день судового засідання йому представник колонії став заперечувати проти заміни покарання, а тому суд залишив без розгляду вказане подання. Після засідання засуджений дізнався, що прокурор відмовився підтримувати подання установи, а тому склалася така ситуація.
Незабаром засуджений самостійно подав клопотання до суду про заміну йому покарання на більш м`яке, яке було залишено без задоволення.
Приблизно через три місяці засуджений знову спитав начальника колонії про можливість умовно-дострокового звільнення від відбування покарання. Посадовецб повторно повідомив йому про необхідність заплатити близько 3 тис. дол для позитивного вирішення цього питання, пославшись на те, що гроші потрібно передати прокурору, щоб він в судовому засіданні не заперечував проти задоволення відповідного клопотання. Чоловік погодився на пропозицію та повідомив про цю розмову своїй матері.
Після цього, приблизно в січні 2018 року матір приїхала на побачення до сина разом із працівниками СБУ, яким засуджений написав заяву про вимагання грошей начальником колонії.
Матір засудженого також наголосила, що спілкувалася з Мазанюком. Той пояснював, що гроші потрібні для позитивного вирішення питання про умовно-дострокове звільнення сина, щоб прокурор в судовому засіданні не заперечував проти задоволення відповідного клопотання та не подав апеляційну скаргу на судове рішення. Кошти необхідно було передати Мазанюку в день оголошення ухвали про дострокове звільнення. Жінка намагалась торгуватись з приводу розміру коштів, але Мазанюк вказував, що це питання не від нього залежить.
Також суд дослідив низку письмових доказів, які, на думку прокурора, доводять вину обвинувачених. Однак суд визнав їх недопустими, оскільки слідчий відділ Управління СБУ в Хмельницькій області здійснював досудове розслідування в цьому кримінальному провадженні з порушенням правил підслідності. На думку суду, справу обвинувачених мало би розслідувати Державне бюро розслідувань. Проте остання установа тоді ще не працювала. Зважаючи на ці обставини, саме прокурор мав своєю постановою визначити орган досудового розслідування, який був би уповноважений проводити досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні. Але цього чомусь не зробив.
Крім цього, суд допитав 7 свідків сторони захисту і зробив висновок: Мазанюк спільно з Ліпчуком не вчиняли та не могли вчинити з використанням службового становища дій в інтересах засудженого та його матері. Адже такі заходи застосовуються колегіальним органом – дисциплінарною комісією установи виконання покарань.
Таким чином, обох обвинувачених суд визнав невинуватими і виправдатив у зв`язку з недоведеністю, що ними вчинене кримінальне правопорушення.
Цей вирок можна оскаржити до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.