Незалежний громадський портал

Якби комусь із тих, хто наприкінці 2013 та початку 2014 років стояв на хмельницькому Майдані і слухав запальні промови одного із його очільників та координаторів Олександра Симчишина, сказали, що всього через 6 років «полум’яний» патріот-свободівець формуватиме коаліцію та виступатиме другим номером у реалізації політичних амбіції на Хмельниччині свого ідейного та політичного супротивника, вам розсміялись би у вічі. Але ніколи не говори ніколи, особливо у політиці. Що й продемонструвала учорашня перша сесія восьмого скликання обласної ради.

Зрештою, нічого дивного у тому, що певні політичні сили, проходячи через трансформації, укладали іноді доволі дивні союзи, немає. Українці звикли до цього ще з часів Леоніда Кучми. Однак є одне але…

Партія «Свобода» завжди заявляла про себе, як чи не єдину ідеологічну партію в Україні. Більше того, що стосується виконання обіцянок та співпраці з іншими політичними силами, Олег Тягнибок неодноразово заявляв: «Свобода» завжди була вуличною партією. І тому ми не будемо грати у підкилимні ігри, а виконуватимемо нашу програму. Хто з нами, вперед, хто не з нами, той проти нас. У «Свободи» є здорові амбіції, але немає хворобливих. Ми завжди залишалися собою чи на центральному рівні, чи на місцевому».

Звичайно, можна дорікнути, що «Команда Симчишина» – це не партія «Свобода». Але акцентую, що у команді, яка носить назву, співзвучну з прізвищем мера Хмельницького є багато свободівців. Зрештою, й сам Олександр Симчишин поки ще не зрікся «Свободи». І рано чи пізно кожному із них доведеться визначатись, на якому стільці сидітиме. З огляду на те, що нинішні свободівці задля влади спроможні на великі компроміси, нас чекатиме найближчими роками цікава політична вистава. Так що запасайтесь поп-корном.

Нагадаю читачам, як проходила еволюція та трансформація політичних поглядів соратників Олександра Симчишина, коли вони прийшли у владні кабінети та у їхніх деклараціях з’явились перші статки, а не допомога по безробіттю.

Саме вибори 2015 року стали для Олександра Симчишина та його побратимів переламним моментом у житті. Тоді «свободівець» набрав 60% голосів і, власне, з цього моменту в місті розпочалася так звана «ера Симчишина», коли з кожного гучномовця почали лунати звіти про «надзвичайні» досягнення молодої команди.

Однак наряду з вкладанням бруківки та проведенням фестивалів, що безумовно радувало хмельничан, почали наростати корупційні зловживання.

За даними місцевих активістів, які писали про закупівлі міської влади під проєкт «Нова українська школа» у тандемі з містом працювали пов’язані між собою та з чиновниками міськради ФОПи, повідомляло видання zn.ua.

Ось який фактаж наводять журналісти видання, після спілкування з активістами:

«Така сама схема простежувалася, приміром, при облаштуванні одного з міських пляжів, — розповідає один із підкованих на цей рахунок місцевих жителів. — Так, парасольки від сонця робив депутат-«свободівець». Хоча він цим раніше ніколи не займався. Кабінки для перевдягання — якийсь ФОП-бармен. Туалет за мільйон теж поставляла людина, яка має стосунок до міськради. Ліві ФОПи просто видавали доручення юридичним особам».

«У департаменті архітектури жодне рішення не рухається без мотивації, — продовжує співрозмовник журналістів. — Нині все має свою ціну. Не офіційно, звичайно, але збирається група перед засіданням земельної комісії, де обговорюються всі деталі: хто виконав умови, а хто — ні, кому можна відводити ділянку, а кому — не можна. За великим рахунком, дозвільні документи мерія просто продає. Але особливість Хмельницького в тому, що ці питання комісія вирішує через «смотрящого» від мера члена земельної комісії Віталія Діденка.

«У цій площині лежить основний компроміс місцевої влади. Мета — знайти варіанти дати землю безоплатно, — уточнює співрозмовник. — Якийсь час міська влада проштовхувала державно-приватне партнерство. Громадські активісти заблокували цю тему. Але вони знайшли іншу: стали виділяти ділянки «гошкам», які нібито працюють із людьми з обмеженими можливостями. За законом, такі ГО — пільговики. Без конкурсу та орендної плати отримують ділянки».

Підхід насправді досить різноманітний. Так, попри дружбу мера з силовиками, все-таки набули розголосу у медіа два кримінальні провадження, де замазаний О.Симчишин. Перше — щодо басейну на вулиці Зарічанській, 11, де було списано 22 млн грн забудовникам пайової участі. І друге — щодо будинку на вулиці Кам’янецькій, де було списано 21 млн грн пайової участі.

Як стверджує видання, дюжина приватних підприємців, пов’язаних зі «Свободою», отримують «жирні» замовлення на субпідрядні роботи в сфері ЖКГ. Через них і заробляють. Навіть замовлення на поставку харчування до шкіл, дитсадків і лікарень іде через приватних підприємців, пов’язаних зі «Свободою».

Однак міська влада примудряється у свідомості багатьох хмельничан тримати найвищу планку в рейтингу якості послуг і продовжувати акумулювати підтримку містян. Чому так? Відповідь у величезних коштах, котрі мерія виділяє на висвітлення своєї діяльності. Хоча навіть не своєї, а мера.

Тому, вважаю, що у Хмельницькому маємо яскравий приклад ефективної корупції – новий вид децентралізованих українських реалій.

З огляду на це, вчорашній спільний договорняк колишніх політичних опонентів на сесії обласної ради, ніщо інше, як збереження і примноження усіх цих схем. Нічого особистого, просто бізнес.

А про ідеологію та розбудову держави будуть розповідати електорату, адже у «Свободи» та у «Команди Симчишина» вибори розпочинаються одразу після їх закінчення. Про це особливо треба пам’ятати їм сьогоднішнім ситуативним союзникам.

Але новоспеченим політичним ділкам та торгашам, колишнім, чи ні, свободівцям також має бути зрозуміло, що кричати «Зрада» доведеться уже самому собі. Адже, створивши договоряк заради теплих крісел та високих посад, доведеться й брати спільну відповідальність.

Петро Костюк.