Жодна державна реформа не буде дієвою, якщо не почати з себе: зі свого будинку, свого двору, свого села, селища чи міста. З 2020 року, як передбачено в плані нового етапу децентралізації, рішення про об’єднання громад вже прийматимуть на державному рівні. Однак слід розуміти, що територіальні громади з невеликою чисельністю населення та на території яких немає, або в необхідному об’ємі недостатньо бюджетоутворюючих підприємств, не зможуть існувати, не об’єднавшись з кимось, у кого вони є. Головна істина – люди живуть там, де є джерело доходу. З ким хотіли б об’єднатись мешканці села Богданівці, що розташоване поруч Хмельницького, та які перспективи бачать у цьому, розповів НГП Микола Діденко.
Микола Павлович Діденко
Микола Павлович Діденко у жовтні 2015 року став сільським головою села Богданівці. Протягом свого трудового стажу займав чимало керівних посад, був депутатом Деражнянської районної ради, тому добре знає район, його проблеми та можливості розвитку.
«Одним із головних моїх завдань є наповнення бюджету села. Оскільки левова частка бюджету сільської ради формується завдяки агрофірмі «Обрій», яка обробляє у нас понад тисячу гектарів пайової землі, то, одразу після обрання сільським головою, зустрівся з її керівництвом та домовився про збільшення оплати на розвиток села за користування землею, та збільшення виплати людям за користування паєм.
Голова села має створити належні умови, аби підприємці створювали у нас робочі місця, розвивали село. Я розмовляю й з тими, котрі мають бізнес, наприклад, у Хмельницькому, аби вони реєструвалися у нас. І, відповідно, платили податки. Адже, чим більшим буде бюджет, тим кращим буде соціальний розвиток села. І, знаєте, бажаючі знаходяться».
За період своєї роботи Миколі Павловичу Діденку, попри практичну відсутність коштів, вдалось чимало зробити: проведено ямковий ремонт доріг, в установах та школі підключили високошвидкісний інтернет, проведено воду в школу, закуплено мотопомпу для пожежного авто, проведено заміну усього паркану по території сільського будинку культури.
«На жаль бюджет сільської ради невеликий, всього півмільйона гривень. Якщо відрахувати плату за енергоносії, заробітну плату, то на розвиток соціальної інфраструктури практично не залишається коштів.
Але все ж таки віднаходимо можливості частково профінансувати хоча б обіди для школярів початкових класів. Ми ж маємо простору велику школу розраховану на 360 учнів. На сьогодні, на жаль, навчаються у ній лише 53 учні та 15 діточок ходить у дитячий садочок».
Микола Павлович є генератором для розвитку територій у першу чергу через розробку генерального плану населених пунктів, адже від його наявності і залежить наповнення бюджету і добробут жителів. Завдяки активній позиції сільського голови до села Березове приєднався дачний масив “Відпочинок”, а до Богданівець – смт. Лозове (верхній участок ДП “Поділляторф”)
Населення та керівники установ села Богданівці цінують та поважають свого очільника.
Світлана Володимирівна, завідуюча місцевою бібліотекою: «Все, що можна зробити для розвитку бібліотеки, звичайно в межах своїх можливостей, сільська рада робить. І за це велика дяка Миколі Павловичу. Завжди, коли потрібно, він допоможе».
У бібліотеці
Микола Васильович, депутат сільської ради: «Микола Павлович Діденко – справжній хазяїн. Чоловік на своєму місці. На жаль, можливостей для розвитку у нас сьогодні мало, бо немає коштів. Тому перспективу бачимо у об’єднанні з Копистином. Це не лише моя думка, а усього депутатського корпусу».
Володимир Володимирович, директор школи: «Роботою сільського голови ми задоволенні. За рахунок сільради провели розчистку території школи від застарілих дерев та чагарників, проведено воду. Все, що в його силах, він робить».
Школа
Микола Павлович вважає, аби село розвивалось потрібно мати хороше сполучення, якісні дороги. «Сьогодні маємо розбиту вщент дорогу, яка фактично не пристосована для легкового транспорту. Я неодноразово звертався за допомогою до обласної влади, в інші інстанції, але, на жаль, кардинально зрушити з місця це питання поки не вдалось.
На жаль, більшість населення Богданівець їздить на роботу у Хмельницький, благо є залізничне сполучення. Продукти у магазини, тощо, привозять також із обласного центру. Тому для нас об’єднання з Копистинською громадою є цілком природним, більше того, за це виступають майже усі мешканці нашого села.
Подальший розвиток села бачу лише в об’єднанні. Земля і люди — справжнє багатство, а якщо скористатися можливістю відбудови інфраструктури, то ситуація з бідністю та відсталістю може в найближчій перспективі змінитися, бо укрупнятися стратегічно вигідно. Чому? Відповідь проста: ті громади, що спромоглися заохотити до об’єднання більшу кількість територій та людей, що проживають на них, мають кращий бюджет. А чим більше коштів має громада, тим краще вона дбає про свій розвиток».
Петро Костюк.