На Хмельниччині, в селі Лісоводи, височіють руїни колись величного палацу, який належав шляхетським родинам Раціборовських та Журовських. Його історія оповита містикою, інтригами та трагічними подіями, а нинішній стан викликає лише сум і розчарування, розповідає «Україна Інкогніта».
Зародження Лісоводів: шляхетські володіння та містичні зв’язки
Перша письмова згадка про Лісоводи датується 1559 роком. Тоді це поселення належало впливовому роду Гербуртів, згодом перейшло до Стадницьких. У 1771 році Тереза Стадницька вийшла заміж за графа Тадея Грабянку – людину, яка залишила по собі містичний слід в історії.
Грабянка був не лише шляхтичем. Його називали «Королем Ілюмінатів» і він мав значний вплив на європейські езотеричні кола. У його маєтку проводилися зустрічі посвячених, а деякі історики припускають, що тут могла бути навіть алхімічна лабораторія.
Донька Грабянки, Анна, стала ключовою фігурою в цій історії. Коли їй було лише шість років, батько, за наказом таємничого «Оракула», відправив її на виховання до абата Брюморе та мадам Бручії – представників ілюмінатів. Вони вважали, що дівчинка має особливе призначення і повинна стати «матір’ю нового народу».
10 березня 1783 року Анна повернулася додому, але це назавжди змінило її долю. Вона була освіченою, мала глибокі знання з літератури, філософії та історії. Незабаром вона заручилася з Людвіком Раціборовським, маршалком шляхти Кам’янецького повіту.
Прокляття чи хвороба? Загадкова смерть Анни Грабянки
25 січня 1795 року, за кілька місяців до весілля, Анна написала заповіт. У ньому вона передбачила власну смерть:
“Я не зазнала щастя на землі, але не скаржуся. Покрийте мою могилу миртом і трояндами – вони завжди мені подобалися…”
Через рік після одруження вона померла. Це дало підстави для чуток про «прокляття Грабянки» – нібито це була кара за зв’язки її батька з містичними силами.
Однак історики вважають, що причина смерті могла бути набагато прозаїчнішою. У дитинстві Анна три роки жила в домі абата Брюморе, який займався алхімією. Основним компонентом у цих експериментах була ртуть – токсичний метал, хронічне отруєння яким могло призвести до передчасної смерті.
Палац у Лісоводах: епоха розквіту
Наприкінці XVIII – початку XIX століття родина Раціборовських звела у Лісоводах розкішний палац у стилі неокласицизму. Дехто припускає, що він міг бути побудований ще за життя Людвіка Раціборовського, а його син Франц лише перебудував його та розширив володіння.
На початку XX століття маєток перейшов у власність родини Журовських через шлюб Людвіки Раціборовської з меценатом Марцелієм Журовським. Саме тоді палац отримав другу назву – «Палац Журовських». Тоді в палаці з’явилося чимало старовинних меблів і картин старих італійських та голандських майстрів. Тут зберігався кришталевий келих, свого часу подарований королем Станіславом Августом Понятовським київському воєводі Юзефу Стемпковському та золотий кубок авторства данцігського майстра Шляубітца. Пізніше спадкоємці у 1987 р. цей келих було подаровано музею у м. Ясна Гура (Польща). А Королівський кубок досі зберігається к родині нащадків Журовських, які зараз мешкають у Канаді.
Королівський кубок
Війни, занепад та забуття
На початку Першої світової війни в палаці розташовувався штаб російської 2-ї козацької зведеної дивізії. Після революції та громадянської війни доля маєтку змінилася назавжди.
У 1932 році тут відкрили сиротинець, а після Другої світової війни – спеціалізований дитячий будинок для дітей загиблих радянських офіцерів. Найвідомішим вихованцем був майбутній Герой Радянського Союзу Борис Сугеров. Про це сповіщає меморіальна таблиця.
У 1970-х роках місцева влада вирішила використати палац як приміщення для сільськогосподарського училища. Однак під час реконструкції було знищено безцінні архітектурні деталі: демонтовано унікальні каміни та кахельні печі, збито декоративну ліпнину та різьблені елементи інтер’єру, встановлено звичайні дерев’яні двері та віконні рами радянського зразка.
Після розпаду СРСР палац почав занепадати. На початку 1990-х років розпочали реставрацію, але її так і не завершили.
Сучасний стан: чи є шанс на порятунок?
Сьогодні від колишньої величі залишилися лише руїни. Величний колись парк знищено, а з усього розкішного ансамблю збереглися лише залишки колони на березі ставка.
Попри занепад, палац у Лісоводах має неабиякий туристичний потенціал. Його історія, пов’язана з шляхетними родами, містичними легендами та архітектурною спадщиною, могла б приваблювати відвідувачів.
Однак без термінової реставрації ця унікальна пам’ятка Поділля може назавжди зникнути. Чи знайдуться інвестори та волонтери, готові врятувати палац Раціборовських-Журовських, чи він залишиться лише згадкою на старих фотографіях – питання, відповідь на яке дасть лише час.