Холодний квітневий день. В останню путь Сатанівська громада проводжає Миколу Бордея, за яким плаче навіть небо.
Микола родом з Полтави. Вісім років тому він одружився та переїхав у село Клинове, на батьківщину дружини. З часом молода пара придбала та облаштувала власний будинок. Однак довго щасливими у ньому вони не були, пише Городок.Сіty
«Восени минулого року в будинку молодого подружжя спалахнула пожежа, а у лютому цього року Миколу мобілізували до лав Збройних сил України», — розповідає староста села Клинове Ірина Янкова.
«Коля був дуже відповідальним. Навіть із загостреним почуттям справедливості. Він великий патріот. Людина, на яку завжди можна було покластися і бути впевненим у тому, що він зробить більше, аніж може. Я щиро співчуваю його рідним та близьким. Це велика втрата для усіх нас, — розповідає товариш полеглого воїна Олександр Лаба.
У понеділок, 17 квітня, серце хороброго воїна перестало битися. Він загинув на Бахмутському напрямку.
«Микола служив у 25 окремій десантно-штурмовій бригаді. Служив недовго. Після місяця навчань його відразу кинули на нуль. Я взагалі не розумію, чому так трапилося. Це нонсенс… Але він був мужнім. І дякуючи таким людям, наша країна житиме. Та варто пам’ятати завжди, що кожна година сну українців без повітряних тривог здобувається великою ціною», — зазначає військовослужбовець Юрій Ткач, брат дружини полеглого воїна.
Тіло полеглого воїна вдалося забрати з поля бою наступного дня після його загибелі. Разом із ним загинуло ще двоє його побратимів й двоє отримали поранення.
На Сатанівщину домовину з тілом Героя привезли 26 квітня. Кілька годин він побув у рідній домівці, а потім похоронна процесія рушила до храму Святого Пророка Іллі.
Похоронили Миколу Бордея на місцевому кладовищі у Клиновому під звук військового салюту.
Тепер воїну буде навічно 27 років. У нього залишилася дружина, мати та четверо братів, які також військові.
