Свято-Покровський кафедральний собор розташований сьогодні у центрі Хмельницького А колись собор був околицею міста і виднів звідусіль. Святиня стояла у центрі великого православного кладовища. А відразу за могилами була розміщена перша в губернії показова пасіка.
Він залишався єдиним осередком православ’я в часи, коли Проскуровом заправляла радянська влада. А на відродження храму збирали кошти понад три роки віряни зі всієї області, інформує видання «Всім».
Церква на Заваллі
У XVIII – XIX столітті частина міста, де зараз височить собор, вважалася околицею Проскурова. Фактично, це була територія від магазину “Мисливство” і до вулиці Героїв Маріуполя включно. Називалася вона Завалля. Назва походить від місця розташування цього району “за валом”, що колись оточував наше місто. Землі Завалля тривалий час використовувалися міщанами як городи, і лише з середини ХІХ століття почали забудовуватися.
Що цікаво, до 1920-х років назву Завалля носила також і вулиця Завадського, яка кружляє серед одноповерхових будинків нижче собору. Старожили розповідали, що “славилася” ця вулиця непролазною багнюкою, а собак було стільки, що через це успадкувало назву Собачого провулка, бо ті пси пошматували одяг не одного перехожого, – розповідає провідний науковий співробітник Хмельницького обласного краєзнавчого музею Сергій Єсюнін.
У 1824 році, згідно з генеральним планом забудови міста, значна частина Завалля була відведена під християнський цвинтар. Приблизно в ті ж роки в центрі цвинтаря побудували невелику каплицю, а згодом і церкву, освячену на честь Покрови Пресвятої Богородиці. Наприкінці 1870-х років цвинтар опинився в межах міста й рішенням місцевої влади був закритий. Територію під новий цвинтар відвели неподалік – вище Кам’янецької, одразу за залізничними коліями. Покровська церква-каплиця залишилася діючою, проте після відкриття на новому цвинтарі каплиці ставала все менше й менше відвідуваною.
Перенесли цвинтар – це не буквально. Саме кладовище залишилося на старому місці, а ховати просто продовжували в іншому. Християнський цвинтар, який знаходиться по вулиці Кам’янецькій, поблизу дитячої лікарні, має сектор католиків і православних. А єврейський розмістили на Толстого, як їхати у сторону речового ринку. Кладовище діяло ще після війни. Після того, як місто стало обласним центром, стали зводити Південно-Західний мікрорайон. Виходить, цвинтар розмістився фактично у центрі міста. На цьому кладовищі є поховання 60-х років, хоронили ще навіть у 70-х. А потім його закрили й зробили цвинтар на Шаровечці, пояснює Сергій Єсюнін.
За цвинтарем священники розгорнули пасіку
У 1907 році єпархіальне управління вирішило більшу частину майна Покровської цвинтарної церкви передати у розпорядження Олексіївського реального училища (в його приміщенні нині розташований міськвиконком), в якому для потреб учнів була влаштована домова Свято-Олексїївська церква. Старий цвинтар, на якому вже тривалий час не ховали, у 1911 році з благословення Преосвященного Серафима, єпископа Подільського і Брацлавського, віддали в користування Подільського товариства бджолярів.
Тут, мабуть, слід зазначити, що в ті роки багато священників нашого краю були активними бджолярами й утримували великі пасіки, а, наприклад, сам Преосвященний Серафим був почесним головою вищезгаданого товариства. Отже, на третині території старого цвинтаря, на південь від Покровської церкви, Товариство бджолярів улаштувало показову пасіку: на місці, де не було могил, вибудували будинок, майстерню, склад приладдя, сарай, а навколо розмістили показові вулики. Головною метою організації цієї пасіки, так само як і товариства, була допомога бджолярам Поділля в “правильному облаштуванні” пасік. Справа в тому, що саме в той час у наших краях тільки стали поширюватися передові методи бджільництва – замість морально застарілих вуликів-дуплянок, що використовувались від діда-прадіда, почали з’являтися рамкові вулики, – каже краєзнавець.
Проскурівська показова пасіка була єдиною у губернії. На ній товариство бджолярів проводило теоретичні та практичні заняття, на яких пояснювали й демонстрували переваги та зручності рамкових вуликів. Відразу приймалися замовлення на виготовлення таких вуликів, реалізовувався за помірною ціною всілякий інвентар і приладдя для пасічників.
Церква діяла навіть у радянські часи
У роки громадянської війни все майно товариства було втрачено, а спроби в 1921-23-х роках відновити пасіку на кооперативних началах не увінчалися успіхом. Що стосується Покровської церкви-каплиці, то важки часі для неї, як й для всіх храмів, настали з перших років радянської влади, коли країну захлиснула атеїстично-комуністична богоборча хвиля.
Після закриття у 1937 році кафедрального собору Різдва Богородиці, Покровська цвинтарна церква залишилася єдиним на весь Проскурів храмом, де ще жевріла лампада православ’я. Колишній настоятель кафедрального собору, протоієрей Євген Акаловський, не зважаючи на свій поважний вік та постійні перепони з боку влади, регулярно здійснював тут Богослужіння. 23 грудня 1938 року президія Проскурівської міськради вирішила “поховати” останнє вогнище православ’я та прийняла рішення – “цвинтарна церква по вулиці Фрунзе підлягає закриттю, тому що знаходиться в безгосподарному стані та загрожує обвалом”. Але, навіть після такого кроку, отець-настоятель продовжував проводити Богослужіння поблизу закритого храму просто небо.
Сучасність: затиснута серед новобудов
Після війни цвинтарна церква була відчинена. Під час другої антирелігійної хвилі у середині 60-х років, знову, як й наприкінці 30-х, цей храм залишився єдиним діючим у місті. Сталося це після того, як у 1964 році скасували Хмельницьку єпархію та знову закрили кафедральний собор Різдва Богородиці. Наприкінці 1960-х років вулиця Фрунзе (нині – Кам’янецька) суцільно забудовується п’ятиповерхівками, й колишній цвинтар та Покровська каплиця опинилася затиснутою серед новобудов.
Відродження храму почалося лише наприкінці 1980-х років. Понад три роки віряни міста й області вносили свої пожертвування, а також допомагали будівельникам під час спорудження на місці старої церкви-каплиці нового храму. 14 січня 1992 року, при численному зібранні народу відбулося урочисте відкриття Свято-Покровського кафедрального собору.
Сьогодні у хмельницькому Свято-Покровському соборі, за перехід якого з УПЦ мп до ПЦУ тиждень тому проголосували місцяни, розпочалось перше святкове богослужіння українською, яке очолив єпископ Хмельницький та Кам‘янець-Подільський Павло.