Нещодавно історичному музею в Полонному на Хмельниччині передали 186 артефактів, які виявили під час археологічних розкопок у 2021 році, повідомляє Укрінформ.
«Ми передали музею колекцію виробів із чорного та кольорового металу. Там зібрані переважно мідні монети кінця XVII і середини XVIIІ ст., які традиційні для цього періоду, зокрема, польські боратинки, мідні соліди, а також кілька монет російського карбування першої половини XVIIІ ст.», – розповів керівник Кам’янець-Подільської архітектурно-археологічної експедиції державного підприємства «Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба» Інституту археології НАН України Павло Нечитайло.
Серед виробів з кольорового металу вирізняється колекція типових для давньоруського часу і XVIIІ ст. ґудзиків. Музею також передали речі індивідуального вжитку мешканців Полонської фортеці, а саме: перстні та печатки ІІ половини XVII – першої половини XVIIІ ст., амулет у вигляді ножа, що датується ХІІ ст.
Окрім того, в колекції артефактів є наконечники стріл, фрагменти залізних інструментів, зброї, поясні пряжки, підкови для взуття.
Як усе починалося
Восени 2021 року, коли весь світ вже жахався попередженнями про майбутню війну Росії проти України, група археологів на чолі з науковцем та музикантом Павлом Нечитайлом проводили наукові розкопки древніх залишків міста Полонне на Хмельниччині.
Під час досліджень у місті Полонному на Хмельниччині археологи знайшли артефакти, які свідчать про те, що воно є найстарішим на Хмельниччині.
«Знайдений у Полонному комплекс попередньо можна віднести до ранньослов’янського часу і датувати VII-VIII ст. нової ери, оскільки кераміці знаходимо аналогії в райковецькій і роменській археологічних культурах. У розкопі також виявлено в незначній кількості ранню кружальну кераміку райковецької культури, яку можна датувати IX ст. Окрім того, в культурному шарі трапились кілька фрагментів посудин ранньоскіфського часу (сер. VII- пер. пол. VI ст. до н. е.) та милоградської культури», – зазначив Нечитайло.
За його словами, ці знахідки дають підстави стверджувати, що поселення на території Полонного безперервно розвивалося як мінімум з ІХ ст. Відтак, це ще більше подавнює вік Полонного і робить його найдавнішим містом Хмельницької області.
Археолог додав, що виявлені у розкопі найдавніші сліди діяльності людей датуються добою ранньої бронзи, про що свідчить крем’яна шліфована сокирка.
«Це наймасштабніші археологічні роботи в Полонному. Цього року суцільним розкопом відкрито площу 200 квадратних метрів. Там можна спостерігати усі етапи її освоєння людиною. Найбільш ранніми є знахідки ліпної кераміки та крем’яного знаряддя, що відносяться до доби палеометалу. Наступні сліди перебування залишили мешканці давньоруського Полонного. До ХІІ-ХІІІ ст. відносяться фрагменти скляних давньоруських браслетів та горщиків», – зазначив Нечитайло.
Археологи відкрили рештки 9 поховань часів Великого Князівства Литовського. Більшість з них пошкоджена ямами та котлованами споруд XVII-XVIII ст.
Окрім цього, у ямах та котлованах споруд XVII-XVIII ст. виявили особисті речі козаків Кривоноса, Данила Нечая, Івана Мазепи та безіменної залоги Полонської фортеці.
Однак одна унікальна річ неабияк здивувала досвідчених археологів. Один з учасників експедиції Дмитро Тимчук розкопував поховання післямонгольської доби і виявив під ним залишки вогнища, в якому знайшов уламки посуду ХІ – ХІІ століть.
А у ґрунті, яким древні люди засипали те вогнище, археолог побачив непримітний невеликий шматок металу, обліплений землею.
Виявилось, що це згорнута в п’ять обертів свинцева пластина, яка вся вкрита давніми написами.
В Україні з таким ще не стикались, проте науковці знали, що у часи Київської Русі існував спосіб передачі інформації через свинцеві грамоти.
Археологи ледь встигли завершити розкопки і знайти реставратора, як змушені були покинути свою знахідку.
На вулиці був вже кінець лютого 2022 року, і практично вся команда науковців з древнього розкопу відправилась до окопів великої війни росії проти України.
За роботу взявся київський художник-реставратор Віктор Голуб, який після місяців кропіткої роботи зумів представити світу реставровану та розгорнуту грамоту.
Напис на неї наносили гострим твердим предметом. Текст на обох поверхнях пластини зберігся майже повністю, за винятком окремих знаків, пошкоджених корозією металу вздовж згинів.
Один бік грамоти: “Грамота від Хитра та й до Міча, і до Гирла: вдвох зібравши до купи худобу, але без Міча веди до Києва.
Другий бік: Грамота до Міча: а мати-но хворіє (а Дорож-но писав, але тобі не віддав), тож йди додому”.
В Україні раніше знаходили тільки три древні грамоти, але виконані вони були на бересті (корі берези).
Перша свинцева грамота, знайдена в Україні, має понад 800 років, і науковці датують її серединою XII століття. Тобто написали її за століття до монголо-татарської навали.
«У Хмельницькій області 24 історичних міста. Археологічні дослідження проводились в чотирьох-п’яти. З якими складнощами доводиться стикатися щоб їх провести – окрема історія. Відповідальним людям, чиновникам, які мали б лобіювати археологічні дослідження, згрубша, все одно. Археологія в усі часи не на часі. Як результат, наприклад, в історичній частині Хмельницького жодного разу не проводилися фахові археологічні роботи, хоча забудова історичного центру ведеться досить інтенсивно. Скільки матеріальної історії втрачено завдяки елементарній байдужості!! Можна лише здогадуватися….» – пише на своїй сторінці у Фейсбук Павло Нечитайло.
