Академію прикордонних військ України імені Богдана Хмельницького поправу вважають однією із головних окрас Хмельницького.
Старі казарми займають два величезні квартали по обидва боки вулиці Шевченка.
Однак не всі знають, що тут було раніше. Місце на якому вона знаходиться розпочало свою історію в далекому 1936 році. Тоді тут була побудована перша казарма. А її першими господарями стали воїни-танкісти, пише видання «Всім».
Починалося все з танкового училища
У середині 1930-х років у прикордонних містах Білорусії й України почалося розгортання підрозділів бронетанкових військ Червоної Армії. У зв’язку з цим у 1936 році на постійне місцеперебування до Проскурова прибула окрема танкова бригада під командуванням полковника Куркіна. Танкісти розташувалися в щойно побудованому неподалік від вокзалу військовому містечку, що зайняв фактично два квартали, – починаючи від центральної вулиці (тоді вона звалася 25-го Жовтня) і аж до берегів Південного Бугу.
На цій території розмістилися три казарми, клуб, двоповерховий будинок штабу, медсанчастина, величезний плац, гаражі для техніки, майстерні, учбово-тренажерні класи й інші спорудження.
Цікаво, що у розробці проєктної документації, інженерних роботах і будівництві військового містечка брали участь фахівці з Німеччини, із яким Радянський Союз у той час ще був зв’язаний “нерушимою дружбою”. І навряд чи хто-небудь з німецьких інженерів і наших будівельників, що працювали тоді пліч-о-пліч, міг припустити, що через якихось п’ять років танкова бригада Куркіна зійдеться в смертельному бою з німецькими військами, а господарями проскурівських казарм у 1941-43 роках будуть солдати Вермахту, – розповідає краєзнавець Сергій Єсюнін.
Навчався тут навіть актор Михайло Пуговкін
У 1944 році, практично відразу після звільнення Проскурова від німецько-фашистських військ, сюди з Уралу перевели Горьківське танкове училище. З 1945 року училище стало іменуватися Проскурівським. Начальником училища був призначений генерал-майор Мартинов. Усього на балансі училища було до 60 танків і декілька десятків автомобілів. Водіння і вогнева підготовка проводилися на північній околиці й міста, у районі нинішньої Озерної. Навчалися танкісти там 3 роки. В перші повоєнні роки в училищі нараховувалося близько 600 курсантів.
Під час Другої світової війни 10 випускників училища стали Героями Радянського Союзу. Певний час (1944–1945 роки) служив в училищі й відомий артист Михайло Пуговкін. У своїх інтерв’ю він завжди із вдячністю згадував той час, і особливо генерал-майора Раєвського. Адже той дав поштовх йому, як артисту. Спочатку запропонував очолити курсантську художню самодіяльність, а потім порекомендував продовжити артистичну кар’єру.
“Федір Миколайович Раєвський після вдалих моїх ролей в кіно завжди мені дзвонив, вітав і радів за мене. Доля подарувала мені зустріч з таким генералом, котрий любив мистецтво, і дякуючи йому я повернувся в школу-студію МХАТу, а це значить – він повернув мене в мистецтво”, – йдеться в одному інтерв’ю Михайла Пуговкіна.
В післявоєнні роки в училищі навчалися й іноземці. Переважно це були югослави. Але в 1948 році після конфлікту, що виник між радянським керівництвом і лідером Югославії Йосипом Броз Тіто, буквально за одну ніч були арештовані всі югославські офіцери, які перебували в училищі.
Казали, що їх звинуватили в шпигунстві, а рядових курсантів розбили на групи та депортували із СРСР. Але офіційних даних по цьому не збереглося. У 1958 році танкове училище перевели на Далекий Схід, у приамурське місто Благовєщенськ, – зазначає Сергій Єсюнін.
20 років заправляли артилеристи
З 1958 року військове містечко танкістів перейшло у розпорядження 17-ї гвардійської мотострілецької дивізії. У 1970 році частину дивізії перекинули в Угорщину, а на площі військового містечка було засновано Хмельницьке вище артилерійське командне училище (ХВАКУ). У 1972 році училищу присвоїли ім’я маршала артилерії М. Яковлєва.
За більш ніж двадцятирічну історію ХВАКУ підготувало не одну тисячу висококласних офіцерів-артилеристів і вважалося одним із найкращих у своєму роді військ. До речі, в Україні подібних навчальних закладів було всього два (ще одне артилерійське училище – у Сумах), – розповідає краєзнавець.
За час існування артилерійське училище активно розбудовувалося. Зокрема на місці старої будівлі цеху безалкогольних напоїв було побудовано головний навчальний корпус.
Закладка першого каменя навчального корпусу
Нова сторінка в історії хмельницьких військових навчальних закладів була відкрита 14 грудня 1992 року. У цей день Кабмін України прийняв постанову про створення на базі ХВАКУ Інституту прикордонних військ України. Буквально через два роки, 12 квітня 1995 року, на базі Інституту формується Академія прикордонних військ України. Того ж року Академії присвоїли ім’я Богдана Хмельницького, а у 1999 році вона одержала статус Національної.
