Білорусь і домашні завдання для України

 

Олег Рибачук, голова Центру спільних дій

 

Як і багато українців в ці дні я слідкую за новинами з Білорусі. Це жахливі кадри свавілля силовиків для підтримки диктатури, з одного боку, та сміливості і солідарності в боротьбі за власну гідність десятків тисяч активістів та мітингувальників, з іншого.

Олександра Лукашенка називають останнім європейським диктатором. І цей титул йому дістався не просто так. Починаючи з середини 2000них, він системно винищує політичну опозицію, незалежні медіа та жорстко придушує будь-які антивладні акції.

Спираючись на адмінресурс та силовиків, Лукашенко збирався і цього разу отримати яскраву перемогу. Але, оскільки спостерігачів на дільницях не було, а там де вони були, фіксувалися або порушення, або результати, які суперечать офіційним даним від ЦВК, то в громадян Білорусі виникли питання: “А чи це є результати нашого волевиявлення? Чи можемо ми їх прийняти? Чи може людина, яка отримала владу в такий спосіб керувати нами?”. І люди вийшли на вулиці і незважаючи на жахливе свавілля силовиків і кров, яка щоночі проливається на вулицях Білоруських міст – намагаються сказати своїй владі “Досить!”.

Важливий висновок з цього всього, на якому варто закцентувати. Вибори – елемент зміни влади або повторного делегування повноважень чинній владі. І вибори мають проходити так, щоб до результатів не виникало питань. Лише тоді влада може бути легітимною, тобто справжньою, такою, яка укладає з народом своєї країни суспільний договір щодо делегування повноважень і використання ресурсів в інтересах громадян. Якщо ж громадяни не вірять в реальність результатів виборів – це диктатура, яка ховається під пластиковою вагонкою фейкових демократичних практик, якими вже не перше десятиліття є білоруські вибори.

Свого часу, в 2004 році, українці також повстали проти ситуації, в якій влада хотіла “перемалювати” результати народного волевиявлення. Я це добре пам’ятаю, бо був безпосереднім учасником Помаранчевої революції й особисто оприлюднював записи, на яких голоси, схожі до Віктора Медведчука (тодішній голова Адміністрації президента Кучми), Сергія Ківалова (тодішній голова ЦВК), Андрія Клюєва (голова штабу кандидата Януковича) та депутатів-регіоналів Сергія Клюєва й Олега Царьова. На цих записах весь світ почув, як фальсифікувалися українські вибори 2004 року і наскільки цинічно діяла влада, організовуючи все від “каруселей” та адмінресурсу до транзитного сервера ЦВК. В тодішнього президента Кучми й українського Парламенту вистачило розуму оголосити повторний другий тур виборів і не загострювати ситуацію.

Очевидно, що в Лукашенка все ще намагаються задушити протест й отримати владу на ще одну каденцію. І змінити свої плани він зможе під тиском як з вулиць білоруських міст, так і з високих кабінетів по всьому світу.

Пам’ятаєте, як під час тяжких і сумних днів Революції Гідності нам всім хотілося, щоб весь світ дивився на нас і допомагав нам боротися з режимом Януковича? Те ж відчувають зараз білоруси, які виходять на мітинги щовечора.

Є багато способів висловити підтримку. Можна поставити рамку на фейсбуці і це може зробити кожен. Але є інструменти, які доступні лише тим, хто є владою в країні. Одним зі способів тиску є документи Парламентської Асамблеї Ради Європи. Озвучені на цьому майданчику речі автоматично стають новинами для Європи і світу. Й українська делегація мала б ініціювати процес розгляду резолюції по Білорусі. Ну хто, як не ми. Адже йдеться про наругу над виборами – над основою парламентаризму і демократії. Але члени української делегації ще ніяк публічно не відреагували і спільного звернення в ПАРЄ немає. І це дуже сумно. Адже міжнародну суб’єктність ніхто не дає. Її треба виборювати.

Третій момент, про який хочеться сказати в цьому тексті. Влада, яка спирається не на співпрацю з громадянами, а на кийок, водомет і рушницю в руках силовиків – приречена. Кілька місяців тому в нас вже була спроба міністра Авакова в неконституційний спосіб забирати наші права і свободи, аргументуючи це боротьбою з КОВІД-19. Як тільки влада починає так діяти вона автоматично будує в нас Білорусь. Як тільки силовики стають останнім бастіоном стабільності влади – диктатура білоруського зразка вже настала. І тут нам є, над чим задуматися, адже маємо надзвичайно впливового і формально не підзвітного Парламенту Авакова, який на посаді “під особисту відповідальність президента Зеленського”.

До речі, протягом останніх 20 років часто чув про те, що українське прагнення до демократії розбивається в білоруський добробут. Мовляв, поки українці “майданять”, “бацька” і дороги зробив, і молоко в них по ГОСТу, і пенсії вищі. Рай на землі. Але будь-який рай в умовах диктатури різко закінчується свавільним пеклом, в якому хапають на вулицях, вбивають в прямому ефірі і безкарно нищать громадян своєї країни силовики та спецпризначенці.

Ну й останнє. Нас всіх чекають місцеві вибори вже за два місяці. У багатьох радах і меріях в нас сидять подібні на Лукашенка, так звані міцні господарники, в яких буде спокуса докласти зусиль, щоб ще раз попрацювати на благо народу 5 років і трошки викривити волевиявлення. І це буде дуже зручно зробити, адже вибори одночасно відбуватимуться в сотнях міст й ОТГ й увага преси буде розосереджена. Чому б не спробувати? Я б хотів застерегти таких місцевих політиків. Навіть не намагайтеся. Бо навіть якщо вдасться намалювати собі 80% підтримки, як це зробив Лукашенко, неможливо намалювати собі легітимність, адже вона не малюється, її делегують громадяни, коли мають шанс взяти участь в чесних виборах. Лише так працює демократія і лише так починається шлях від гідності до добробуту.

Оригінал опубліковано на НВ.

Редакція сайту не впливає на зміст блогів і не несе відповідальність за думку, яку автори висловлюють на сторінках "Незалежного громадського порталу"

У разі повного чи часткового відтворення матеріалів пряме посилання на "Незалежний громадський портал" обов'язкове!
Руслан Мініч

Руслан Мініч

журналіст Центру спільних дій

Один коментар

  1. Бред для дурнів. Або москаль введе війська, або руйнація економіки. Закриття усіх тих заводів МАЗів, БЕЛАЗІВ.. які орієнтованні на російський ринок,. Борг МВФ, з порадами від них як краще дати заробити на країні західним спекулянтам. Країна відкотиться на десятирічча назад. Заявляться морди відкормленні морди, які за кісточки будуть розказувати збеднілим білорусам як їм носити національний костюм, та співати повстаньські пісоньки.

Коментування

Ваша електронна адреса не буде афішуватись.