Попри карантин і самоізоляцію, час невпинно біжить, і вже не за горами вибори, зокрема вибори міського голови. Для нас вибори – не дивина, всі ми живемо у ритмі «від виборів до виборів». Воно б і нічого, якби наше життя після нових виборів ставало помітно кращим, ніж було після минулих виборів. На жаль, не завжди так. Ми надіємось і чекаємо, що політична свідомість людей (електорату) буде з кожним роком зростати, відповідно буде більша їх відповідальність за свій вибір, а це, врешті – решт, приведе до обрання на високі посади моральних, чесних і високопрофесійних керівників. На це ми всі сподіваємось…
Найголовнішими у цьому суспільному процесі (дійстві) були ї є ЗМІ і їх працівники – журналісти, які правдиво і неупереджено інформують нас про всі громадські процеси та формують свідомість. Саме з таким настроєм я взявся читати в «Незалежному громадському порталі» матеріал Моргуна М. під назвою «Блакитні проти зелених. Хмельницький політичний конфлікт у стилі COVID – 19». Однак спроби допомогти виборцю чи ,хоча б, об’єктивно висвітлити проблеми сьогоднішнього дня у цьому матеріалі не найшов.
Натомість побачив спробу дестабілізувати внутрішнє політичне життя в місті шляхом розповсюдження надуманих проблем (конфліктів). Такі мої узагальнення, а тепер перейдемо до змісту названої публікації: Термін «політичний конфлікт» у заголовку вже відразу заінтриговує.
То ж уважно читаємо… Довідуємось, що «політичний конфлікт» розгоряється між головою ХОДА і головою міста. По ходу викладу автор дає зрозуміти, що голова ХОДА Д. Габінет – «хороший», міський голова О. Симчишин – «поганий». Наперед догадуємось, що коли у цей тривожний час, коли вкрай необхідні злагода і об’єднання зусиль, хтось конфліктує(оголошує війну), то це має бути «поганий» Симчишин. Так і єсть. Читаємо далі – що ж він таке втяв?
Дізнаємось, що 6 лютого 2020 року він дозволив собі таке – сказав, що «влада в області «зелена». Таким «жахливим» випадом міський голова, за словами Моргуна М., оголосив війну ОДА. Зачувши таку «смертельну» образу, Д. Габінет її «проковтнув» і вендети не оголошував. А вже самої війни відвернути не зміг, бо О. Симчишин її оголосив. Насправді ніякої війни немає. Автор її просто вигадав, аби спробувати штучно розділити мешканців міста на 2 табори – команду О. Симчишина і команду Д. Габінета та ще й оголосити про війну між ними.
Але це не єдиний тяжкий гріх міського голови. М. Моргун його «розкусив» і вивів людям на показ: О. Симчишин не виконує своїх посадових обов’язків, а лише піариться. Але ж ми бачимо, що щось – таки робиться в місті: і дороги стелять, і дитячі садочки будують… Так оце і є піар, – пояснює нам М. Моргун. -Бо Симчишин піариться …доброчинністю (!?) Він пише:
«Ініціатор протистояння зовсім не приховує намірів домінувати в місті та регіоні, під ширмою благочинності просуваючи свої політичні амбіції».
Досить дивну форму піару відкрив М. Моргун. Однак, якщо доброчинність – це піар чи механізм «просувати свої політичні амбіції, то дай нам Боже побільше таких піарників. Направду, не бачу гріха чи збочення в О. Симчишина і від «намірів домінувати місті» – на теж він і міський голова.
Новина про те, що «доброчинність – це форма «просувати свої політичні амбіції» – не єдине відкриття Моргуна М.
Він ще винайшов і впроваджує нове означення (назву) національно – державницьких сил. Вони у нього – «блакитні».
Ото ж передвиборний марафон фактично стартував. Не знаю, як поведуть себе інші журналісти з етичної сторони, але публікація М. Моргуна насторожує. Якщо цей «вірус» буде розповсюджуватися, то на майбутніх виборах може не бути об’єктивного висвітлення намірів(програм) кандидатів і їх людських якостей, а буде тупе обливання брудом кандидатів з метою не обрати достойну людину для загального блага, а будь – що «впхати свого».
Кузьма Матвіюк.
У разі повного чи часткового відтворення матеріалів пряме посилання на "Незалежний громадський портал" обов'язкове!
Саме ,,обливання брудом,, і є невід’ємним для Симчишина і його команди.
Інтелект і професіоналізм від Габінета не перекричати симчишинцям.
І хмельничани вже переконалися, що мер і ко використовують людей за таких карколомних подій як майдан та карантин.
Пану Кузьме треба розуміти, якщо він якихось речей чи подій не розуміє, то це не означає їх відсутності. Журналіст акцентував увагу на характерній для безпринципних політиканів речі- піаритися на проблемі! Це можна зрозуміти по подачі інформації-Щоденні виступи мера починаються так”… Ми виділили….,закупили,… там робиться….А чому не так”.. не вистачає того, чи того …, звільнилося з інфекційки стільки то
робітників,. ?Різниця очевидна! Щоденні виступи, тільки позитивна подача інформації, наголоси, відсутність інших представлених в медійному просторі персон, які за своїми обов’язками мають безпосередній вплив на боротьбу з вірусом, свідчать саме про піар, а не просте інформування населення! Зібранні ресурси, волонтерами та бізнесом міста, закупівля на них необхідних речей, а потім розміщення цієї позитивної інформації під логотипом політичного проекту одного імені політикана, який розкручується для участі в виборах до міської ради, що це? Як не безпринципний піар, та привласнення загальних зусиль суспільства вузенькою групкою зайд!
Скажіть пане Матвіюк, чому ви ходили шукати тепле місце у органів радянської влади, яку ви заперечували коли Стус та інші вже вдруге сидів за те що не відмовився від переконань?
Відповідь для дописувача “Зорька”
Після таборів органи КДБ пропонували працювати простим робітником. Я заявив, що держава вчила мене 6 років, маю відповідний фах і право працювати за фахом.Більше пів року я, справді, шукав роботу в органів радянської влади…(А в кого ще було шукати? До того ж рад. влада вже готувала мені термін увязнення за тунеядство).Безуспішно просився (така форма заяви: Прошу прийняти мене..) інженером на авторемонтний завод, механіком зернокомбінату, викладачем СПТУ, механіком колгоспу с. Пархомівці. Якщо Ви вважаєте ці посади “теплими місцями”, то що я можу Вам заперечити? Далі: Я не відмовився від своїх переконань.( На той час моя відмова від переконань була б достатньо широко висвітлена). Я не пішов на другий термін, як це зробили мої побратими: Л. Лукяненко, В, Овсієнко, П Рубан, М. Осадчий, В. Стус. Це не геройський вчинок, але й не гріх. А Ви, пане(пані), хто такий(така), щоб докоряти мені за це? Ви, особисто, скільки термінів відбули?
Ахаха виявляється, радянська влада не дала скурвитисяКозьме.
Навідміну від статті М.Моргуна, ця замітка справляє пристойне враження. Думки висловлені аргументовано й чітко, висновки цілком переконливі. А безкультурність коментаторів ще більше підсилюють ефект.
Розумію, що почалася передвиборна кампанія. І пішли звинувачення в усіх гріхах один одного.Докину і своє слово.Тут згадувалося про К.Матвіюка і В.Стуса,які за радянських часів були репресовані за свої переконання і це їх потрібно належно пошанувати.Хто такий В.Стус ,пояснювати зайве.А чи знає попередній дописувач, як пошановане ім’я цього Великого Українця у Хмельницькому? Вулиця його іменем названа і знаходиться на полігоні у бур’янах за Ружичнянськими ставками.Це такі “патріоти” у 1993 р.нарекли.Може б дописувач приєднався до мого голосу і виправили б недолугість, бо це стосується кожного.Бачите вийшло зовсім не по темі піднятої дискусії, проте це – фундаментальні речі: совість, гідність, порядність і т.д. Все інше (ринки,супермаркети, піар,непіар)-похідне.
Надіюсь що вулиці Кузьми Матвіюка в Хмельницькому не буде!
Особисто знаю Кузьму Матвіюка. Світла і чиста людина. А тим, у кого піднялася рука писати на нього всіляку гидоту, Бог суддя.
Хоча його думки стосовно Габінета і симчишина не підтримую.
Симчишин – кращий мер!!!
Для довбоебів.