Замки і палаци Хмельниччини: дороговказ є, повний вперед. Частина 1

«У першу чергу, треба поважати себе, свою історію, мати гідність. А решта ­прийде у праці».

Хочеться почати зі звичайних, проте доволі влучних слів 62-річного грека Ангелоса, якого ми зустріли під час поїздки замками та палацами Хмельниччини. Він приїхав на екскурсію до Меджибожа разом із дружиною-українкою з Салоніків.

Чоловік вражений старовинними архітектурними спорудами в Україні, проте все ж обережно вказує на недоліки – зокрема, його дивує пасивність та байдужість місцевих жителів у ставленні до «історичного скарбу» під боком.

Я б із задоволенням залишився у Меджибожі на добу, проте тут навіть немає готелю чи якісного кафе. Замок гостей притягує, а відсутність інфраструктури – відштовхує. На туристах можна і навіть потрібно заробляти не лише заповіднику, а й місцевим, облаштовуючи місця для відпочинку і дозвілля. Цю практику взяла на озброєння ледь не вся Європа: минулого року, наприклад, доходи від туризму в Греції складали 15% від ВВП країни. Тож українцям не варто боятися «робити гроші» на туристичних об’єктах. Це загальна практика, усі у виграші, – радить чоловік.

Дійсно, мало які  громади, особливо у сільській місцевості, до кінця усвідомлюють значення тих об’єктів, які їм дісталися.

Руїни замку у Сутківцях

Курс на інтеграцію України та ЄС сприяє поступовій зміні ставлення до історико-архітектурної спадщини на краще. Подорожуючи Європою, українці мають змогу побачити, як, зокрема, наші сусіди ставляться до своїх пам’яток архітектури. Вивчаючи історію, ми вчимось, передусім, поважати себе, наше історичне та культурне різноманіття.

Про жагу до вивчення  історії говорить хоча б той факт, що вітчизняні туристичні фірми почали все частіше включати до своїх програм не надто «розкручені», подекуди зовсім невідомі історичні об’єкти.

Головний менеджер туроператора «Країна Юей» Максим Шитий розповідає:

Останніми роками наші постійні туристи почали самі шукати нові маршрути, з радістю відвідують маловідомі історичні місця. Відзначу, що й у замках та фортецях почали активніше приваблювати туристів: проводять цікаві фестивалі, майстер-класи, дивують новими експозиціями. Тож, якщо раніше фортеця у Меджибожі була включена лише до одного нашого туру, сьогодні таких турів вже три.

Окрім Кам’янця-Подільського та Меджибожа, попитом серед туристів користуються й інші історичні пам’ятки Хмельниччини, зокрема замок у Старокостянтинові, церква-фортеця у Сутківцях та палац у Самчиках.

Туди і вирушаємо.

Курс на євроінтеграцію замків: на що варто звернути увагу?

Поштовхом до переосмислення ролі пам’яток архітектури в контексті розвитку громадянського суспільства стали, зокрема, Революція Гідності та чіткий курс на євроінтеграцію України.

Секторальний менеджер Представництва ЄС в Україні Тетяна Шульга під час міжнародного семінару «Культурна спадщина як ресурс розвитку. Можливості в рамках європейських програм» виділила чотири важливі аспекти, на яких роблять акценти у ЄС:

  • залучення усіх верств населення до відвідування історичних об’єктів;
  • розвиток відповідального і сталого туризму;
  • захист історичних об’єктів;
  • інноваційні процеси.

Спробуємо проаналізувати, як дані аспекти реалізуються на прикладі замків та палаців Поділля.

Меджибізька фортеця: чужа навіть для своїх

У країнах Європи вже давно оцінили економічний ефект від розвитку туризму. В Україні ж громади, які мешкають поблизу замків та палаців, до кінця не усвідомлюють перспектив, що відкриває «історичне сусідство».

У Меджибожі, попри наявність розкішної фортеці, абсолютно відсутня туристична інфраструктура. У містечку немає жодного готелю, затишної кав’ярні чи елементарно громадського туалету. Ми побачили лише один готель на трасі у селі Требухівці, поблизу Меджибожа, що має повну монополію на втомлених туристів. Але більшість відвідувачів фортеці у містечку не затримуються: зупиняються у Хмельницькому або у Кам’янці-Подільському.

Директор Державного історико-культурного заповідника «Межибіж» Олег Погорілець сподівається на відбудову містечка та розвиток його інфраструктури.

Мені б хотілось, щоб центральна вулиця набула вигляду, який вона мала 300-400 років тому. Тут могли б розміщуватись тематичні кав’ярні, історична аптека, шевська майстерня. Туристи могли б скуштувати коржик, випечені у старих єврейських формах, або придбати краплі Бешта, що допомагають від багатьох недуг, – мріє Олег Погорілець.

На його думку, це могло б врятувати Меджибіж та залучити набагато більше туристів.

На зустрічах з об’єднаною громадою ми презентували великий проект ревалоризації Меджибожа – переосмислення його цінності як туристичного містечка. Проект був розроблений у Харківському національному університеті будівництва та архітектури. Але з кожним роком шансів зреалізувати його все менше і менше, – розповідає Ігор Западенко, заступник директора Державного історико-культурного заповідника «Межибіж» з наукової роботи.

За його словами, багато з пам’яткових об’єктів Меджибожа ніде не стоїть на балансі, тож їхня подальша доля невідома.

Ми б хотіли взяти ці пам’ятки архітектури на баланс заповідника, адже у містечку ними ніхто не займається. Наприклад, у костелі, який знаходиться поруч з селищною радою, влаштували сміттєзвалище. Волонтери вивезли 20 машин сміття, а місцевим до того байдуже, – каже Олег Погорілець.

Руїни Троїцького костелу у Меджибожі

Під час спільних круглих столів, на яких розглядалась, зокрема, і роль громади у розвитку туризму в Меджибожі, нас запевняли, що певні кроки будуть зроблені. Але про що говорити, якщо цього року на розвиток туризму у бюджеті об’єднаної територіальної громади не закладено нічого. Пообіцяли, що за результатами півріччя, можливо, щось таки виділять. Але це нонсенс – планувати роботу у розпал туристичного сезону, – каже Ігор Западенко.

9 років тому кількість відвідувачів замку становила 12 тисяч у рік, упродовж 2017 року Меджибізьку фортецю відвідало вже 47 тисяч туристів.

47 тисяч – це замало, – амбітно заявляє Западенко. – Ось чому ми так переймаємось розвитком туризму, адже відсутність дій у цьому напрямку стримує й розвиток заповідника. Без зв’язків із об’єднаною громадою, без розвитку інфраструктури, говорити про це марно.

Голова Меджибізької об’єднаної територіальної громади Михайло Демкін визнає, що цьогоріч на розвиток туризму в бюджеті не було закладено жодної копійки.

Складно фінансувати та поповнювати бюджет від туризму, адже всі кошти з фортеці йдуть у державну скарбницю, готелі майже не сплачують туристичний збір. Це викликає навіть апатію. До прикладу, великі готелі на території ОТГ сплачують у бюджет громади 300-400 грн в рік турзбору. Це ж нереально, на що ж вони тоді живуть, якщо у них немає туристів? Така ж з ситуація з євреями. Ніхто не хоче реєструватися та платити податки, – скаржиться Михайло Демкін.

Все ж, за його словами, ОТГ планує розвивати туризм в регіоні.

Можливо, наступного року вдасться залучити кошти на розвиток туристичної галузі. Це ще не «крапка», – запевняє голова тергромади.

Проте є й позитив.

Після 7 років постійних звернень та поневірянь, а у 2014 році прогнозованого падіння бічної стіни палацу – пам’ятки архітектури XVI століття, – гроші на протиаварійні та консерваційні роботи, а також реставрацію «Межибіжу» все ж таки  виділили. Проект вартістю 63 мільйони гривень розрахований до 2020 року. Про його реалізацію свідчать масштабні роботи на території фортеці.

Історію потрібно поважати… навіть чужу

Коли ми говоримо про залучення різних верств населення до пам’яток, варто згадати і про сусідство об’єктів, що належать до різних історичних періодів та цивілізаційних світоглядів. Навчитись співіснувати один з одним та мінімізувати конфлікти – одне із завдання, над яким ще доводиться працювати.

Всі знають, що центр хасидизму в Україні знаходиться в Умані, у той час як засновник цього руху Баал-Шем-Тов (1698-1760 рр.) прожив свої останні 20 років та був похований саме в Меджибожі.

Для представників цього містичного відгалуження юдаїзму Меджибіж – важливе місце паломництва. Воно легко могло б зрівнятись із Уманню, єдина проблема – недостатня кількість місць для поселення паломників. Саме тому у Меджибожі активно ведуться будівельні роботи.

Чи матиме від цього зиск громада, поки що залишається питанням.

Для решти ж відвідувачів найбільшу цінність представляє Меджибізька фортеця – велична цитадель на березі Південного Бугу.

Знайти спільні точки дотику – одне із завдань, яке вирішують у заповіднику. Наприклад, тут діє спеціальна експозиція, присвячена перебуванню євреїв у Меджибожі. Її окрасою є книга «Орах Хаїм» («Спосіб життя»), надрукована 1818 року в Меджибожі. Працівники заповідника нещодавно викупили її на аукціоні.

Ще одна історія  про повагу до історичної спадщини, ба навіть чужої, пов’язана зі старим єврейським кладовищем.

Колишній директор Меджибізького регіонального історико-етнографічного музею-фортеці Мирослав Пінчак буквально врятував від знищення єврейські мацеви – надгробні плити.

У радянські часи місцеві жителі залюбки використовували їх для господарських потреб. Тоді науковець зробив детальний план мацев, переніс їх на територію фортеці та мріяв спорудити лапідарій. Спершу, коли євреї повернулись у Меджибіж і побачили свої мацеви біля костелу на території фортеці, виник мало не міжнародний скандал. Але коли з’ясувалося, що таким чином мацеви були врятовані, конфлікт було вичерпано.

Сутківці: невдала реставрація та відсутність інфраструктури

Село Сутківці розкинулося на берегах річки Ушиці в 7 км від автодороги Хмельницький – Кам’янець-Подільський. Єдина у селі церква Покрови Пресвятої Богородиці – кам’яна сакральна споруда оборонного типу, унікальний пам’ятник у своєму роді, фортеця і храм одночасно.

Спочатку Покровська церква-фортеця в Сутківцях була побудована як оборонна споруда. Згодом перший поверх відвели під храм, а верхній служив для захисту.

Наразі церква є одним з найдавніших в Україні оборонних храмів і єдиним середньовічним оборонним храмом тетраконхового типу (найближчим аналогом є донжон в французькому Етампі).

Хранитель церкви – отець Володимир (Степанишин) розповідає, що в результаті непрофесійного ремонту 1990-х років церква була обштукатурена ззовні і зсередини цементним розчином, що призвело до надмірного зволоження стін і втрати більшої частини фрескового живопису.

Фрески XVI ст. частково збереглися під цементною штукатуркою, поверх них – залишки олійного живопису XIX ст.

За словами отця Володимира, у 2006 році фахівці зафіксували аварійний стан споруди. Реставрація пам’ятка була проведена у 2007-2009 рр. У результаті протиаварійних робіт здійснено осушення стін храму, частково знято цементну штукатурку. Покровській церкві в Сутківцях повернено втрачений середньовічний дах, який спирався на центральний стовп за типом середньовічних веж-донжонів.

Наразі планується завершення реставрації з повним зняттям цементної штукатурки і розкриттям фресок, відновленням інтер’єру Покровського храму в Сутківцях та благоустроєм прилеглої території.

Діти граються на подвір’ї церкви

Окрім церкви-фортеці покинутою  на околиці села стоїть й єдина вціліла  північно-західна башта фортеці XIV—XVII ст.

У селі наразі відсутня інфраструктура для залучення туристів. Лише один господар розглядає можливість створення садиби, де в майбутньому можна було б приймати туристів. Але поки що це лише плани.

***

Підсумовуючи результати першого дня поїздки, варто визнати, що одним з основних чинників, що не дає розкритись історичному потенціалу Хмельниччини, є нерозуміння громад, який економічний зиск вони можуть отримати від розвитку туризму в регіоні.

Що ж до фінансування, після Революції Гідності відчувається певний рух: кошти, хоч і потрохи, але почали виділятись на історичні пам’ятки. Що стало головним поштовхом: стіни замків, які одна за одною почали валитись, чи держава, яка почала цікавитись своєю історію? Думаємо, обидві причини актуальні.

У другій частині матеріалу ми проаналізує стан справ у палацово-парковому ансамблі «Самчики» та замку князів Острозьких у Старокостянтинові.

***

Матеріали публікуються в рамках проекту «Точне відображення Угоди про асоціацію Україна-ЄС в українських медіа». Проект реалізується за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та Міністерства закордонних справ Республіки Польща. Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору автора(ів).

***

Читайте також:

Як Кам’янець-Подільський замок підбирає ключик до економічного замка

Loading...
Теги: ,
Редакція сайту не впливає на зміст блогів і не несе відповідальність за думку, яку автори висловлюють на сторінках "Незалежного громадського порталу"

У разі повного чи часткового відтворення матеріалів пряме посилання на "Незалежний громадський портал" обов'язкове!
Дмитро Шеремета

Дмитро Шеремета

Журналіст
Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися

Коментування

Ваша електронна адреса не буде афішуватись.