Російська література анексовує літературу України

Без нагород приїхав цього серпня до Хмельницького уродженець міста московський письменник Євген Скоблов. Раніше вже кілька років його візити на батьківщину супроводжувалися нагородами для хмельницьких літераторів. Коли раз, коли двічі на рік у нас більшало лауреатів премії Олександра Грибоєдова. Класик російської літератури був дипломатом, то й премію перезаснували з театральної на «За популяризацію російської літератури і культури поза межами Російської Федерації».

Хитре оте «поза»… Багато хто пише твори російською, навіть не вважаючи, що популяризують літературу чи культуру сусідньої країни. Олександр Бобровников, Олександр Босенко, Раїса Молчанова… Радію за них. Але відомі мені й літератори різного штибу, готові задля того лауреатства з медалькою у будь-яку позу стати. Пропонував Євген Скоблов і мені заслужити її: «Видай хоч одну книжку російською мовою».

Та маю кілька перекладів своїх віршів у альманасі «Голоса с Южного Буга», виданому в Іваново у 2006 році. Плюс кілька самоперекладів на російську, зроблених іще до тієї пропозиції Євгена. Але пристаю на пропозицію літератора з Ярмолинець Миколи Швеця: «Давайте заснуємо премію для московських письменників – за популяризацію української літератури та культури».

Аж ось повідомив Валерій Басиров із Сімферополя: готується їхати до Кірова на вручення премії імені Александра Гріна. Валерій Магафурович – кримський татарин, сім’ю якого було виселено кремлівською владою із історичної батьківщини у 1944 році. Після служби в армії репатріант оселився у Славуті, став журналістом, закінчив літературний інститут. У 1990 році прийнятий у Національну спілку письменників України. Зі здобуттям Україною незалежності переїхав до Хмельницького, якийсь період очолював обласну організацію Національної спілки журналістів, видаючи першу загальноміську газету «Вільне слово». Саме в Хмельницькому заснував видавництво «Доля», з яким і повернувся на історичну батьківщину ще в 90-х роках. Там очолив крайову організацію Спілки, а восени 2003-го був одним із активістів письменницького повстання проти зловживань голови НСПУ Володимира Яворівського. Кермував Кримською організацією Конгресу літераторів України, створеного повсталими письменниками.

zah

Торік ми зустрічалися з Валерієм Басировим на з’їзді Конгресу у Києві, дав йому для автографа куплені заздалегідь два томи його «Хроніки зради» – про ті зловживання. Він залишався кревним кримським татарином за національністю і вірним українцем за громадянством. Принаймні у творчості. Чого вартий його переклад Корану українською мовою!

Та творчість творчістю, а життя є життя. Такий ось прикуп… На офіційному сайті Міністерства культури Російської Федерації повідомляється, що 23 серпня у бібліотеці для дітей та юнацтва імені міста Кірова з нагоди 134-річчя від дня народження Александра Гріна відбудеться вручення літературної премії імені письменника. Цього року по 100 тисяч рублів з лауреатством премії імені Гріна отримають письменник, поет, перекладач, книговидавець Валерій Басиров і заслужений діяч мистецтв Валентина Фролова (теж член НСПУ, мешканка анексованого Криму).

Для довідки: літературна премія імені Александра Гріна вручається з 2000 року. За попередні роки неросіяни її удостоювалися лише двічі: 2008 рік – Володимир Липський (Республіка Білорусь), 2013 рік – Спиридон Вангелі (Молдова). Важливо те, що відзнака призначається як за окремі твори для дітей та юнацтва, так і за цілі доробки, пройняті духом романтики і надії. Невже у велетенському Союзі писателів Росії перевелися творці, орієнтовані на дитячо-підліткову і юнацьку аудиторію? Не факт. Вочевидь, література там стає політикою, і намагається анексувати літератури інших народів та культур. Апелюючи до покійних Грибоєдова, Гріна й імен інших видатних письменників, у яких уже не спитаєш на те згоди.

Михайло Цимбалюк.

На Фото:

Російський письменник Євген Скоблов нагороджує українського літератора Володимира Захар’єва.

Loading...
Редакція сайту не впливає на зміст блогів і не несе відповідальність за думку, яку автори висловлюють на сторінках "Незалежного громадського порталу"

У разі повного чи часткового відтворення матеріалів пряме посилання на "Незалежний громадський портал" обов'язкове!
Михайло Цимбалюк

Михайло Цимбалюк

Цимбалюк Михайло Петрович народився 7 січня 1967 року в с. Моломолинці, Хмельницького району. Після школи закінчив Хмельницьке медичне училище, вищу освіту здобув у Інституті журналістики Київського Національного університету імені Т. Г. Шевченка. Служив у Збройних Силах СРСР, працював у Ярмолинецькій районній газеті «Вперед», хмельницьких газетах «Всім» та «Подільський кур’єр», «Експрес» (Львів), «Фортеця» (Кам’янець-Подільський), у Хмельницькій облдержтелерадіокомпанії «Поділля-Центр», прес-серетарем компанії «Хмельницькобленерго» і в прес-службі державної податкової служби у Хмельницькій області. Наразі працюю прес-секретарем кампанії громадського спостереження за парламентськими виборами ОПОРА у Хмельницькій області.
Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися

Коментування

Ваша електронна адреса не буде афішуватись.