Той, хто першим підняв синьо- жовтий прапор над Хмельницьким.

Це сталося на початку травня 1989–го року, десь поміж першотравневими святами та Днем Перемоги. Василь Рибак разом зі своїм батьком пошили величезний синьо-жовтий стяг,  який згодом винесли та прикріпили на 16-ти поверхівці, що біля підземного переходу.

Багаторічний політв’язень комуністичних концтаборів Василь Рибак тоді тільки що вийшов на волю. Одразу ж став членом  Української Гельсінської спілки, а згодом  і  очолив філію  УГС на Хмельниччині. Вирізнявся антикомуністичними настроями та твердим бажанням боротися з діючим режимом. Свою боротьбу почав з того, що одним із перших привіз до нас синьо-жовті значки та Прибалтійську вільну пресу.

Фото_1

На той час ні у місті Хмельницькому, ні по всій області   не було жодного синьо-жовтого прапора. Навіть синьо-жовтий значечок на лацкані піджака годі було побачити. Хоча ініціативна група по створенню Народного Руху вже існувала з 20-го березня того ж таки 1989-го року.

 Використовувати тоді наші національні кольори було просто небезпечно, бо за тим пильнували і міліція і КДБ.

 

Поява серед білого дня величезного національного синьо-жовтого прапора викликала водночас ефект середньої сили землетрусу, і шоку, і здивування, і звірячої ненависті, і шаленого захвату та ейфорії.

Вже за 10-15 хвилин до будинку злетілося кільканадцять автівок,  з яких «товаріщі» у цивільному ринулися наверх, та довго відкривали великі амбарні замки, якими Василь завбачливо закрив металеві двері нагору. Так що український прапор добрих півгодини майорів над містом.

 

На такий шалений і героїчний вчинок тоді був здатний тільки Василь Рибак. Хоча ми, рухівці, не схвалили дану звитягу, як передчасну і екстреміську !?… , однак в душі гордилися і Василем, і його вчинком, котрий багато хто вважав справжнім подвигом.         

Багатьом з нас тоді думалося, що як тільки ми почепимо над містом та над Україною наші  національні знамена, то комуністична влада  як дим  миттю розвіється та зникне назавжди.

 

Лише  28-го  серпня в Нетішині на мітингу  з‘явилися синьожовті знамена. Багатотисячна колона рівненчан на чолі з Василем Червонієм та Дмитром Поїздом принесла на Хмельниччину жовто-блакитні стяги. Але до того часу іще потрібно було чекати майже півроку.  Та й навіть після цього, 15 – го жовтня  того ж року міліціянти та «особи в цивільному» зірвали проведення установчих зборів Хмельницької міської організації НРУ, і багатьох учасників заарештували, бо разом з синьо-червоним «серпасто – молоткастим»  там був і національний прапор.

 

23 серпня 1989 року Василь Рибак вивісив ще один прапор на сусідній багатоповерхівці.

 

Той  факт, що саме Василь Рибак вперше вивісив синьо-жовте національне знамено у Хмельницькому  окрім мене можуть підтвердити перші рухівці Хмельниччини Валентин Бендюг, Олександр Кокряцький, Володимир Петров та інші.

 

Віктор Кліщ

член НРУ з 1989-го року,

делегат Першого установчого з’їзду НРУ у 1989-му році.

 

Р. S. Поява цієї публікації викликана тим, що вийшли в друк видання, де стверджується, що перший національний прапор в Хмельницькому вивісили кримінальні «авторитети».

 

Loading...
У разі повного чи часткового відтворення матеріалів пряме посилання на "Незалежний громадський портал" обов'язкове!
Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися

Коментарів: 4

  1. Зарабатывать себе политический капитал за счет смелости (с риском для жизни) и самоотверженности конкретных людей-патриотов прошедших через советские концлагеря – ПОДЛО!
    Приписывать себе чужие заслуги – НАГЛОСТЬ И ПОДЛОСТЬ!!!
    Наглецами и подлецами (орденоносцами)-шароварниками в вышиванках (большинство из которых бывшие гебистские сексоты, стукачи или партфункционеры) кишит наш край! Перекрасились…дерьмократы, в спешном порядке сменили красные звезды на трезубцы, осенив себя иконами. Они любят приписывать себе чужие заслуги нейтрализуя, порою физически свидетелей своей наглости и подлости!

  2. Помиляєтесь, пане реаліст, на рахунок дермократів – це покидьки та падонки! Одним словом – герої!

  3.  Висловлюємо велику і несамовиту (шалену)повагу та вдячність від містян, ветеранів-героїв…, борців за “самостєйну”, товарищу, закоханому в націонональну вишиванку, свідоміту і борцю за незалежну , Анатолію Вінскевичу (Генеральному директору телеканалу “Ексклюзив”).
    Вінскевич А. у 2013 році через засоби масової інформації,зокрема через телеканал, намагався задіяти (явно з подачі свідомих) каральні служби з метою кинути в черговий раз у в’язницю колишнього українського політв’язня , активіста демократичного руху Василя Рибака для подальшого його знищення!
    Окрема подяка Голові райдержадміністрації Хмельницького р-ну товаришу Кольгоферу (2013 р.) за його вагомий вклад в тому ж напрямку,в якому діяв
    Анатолій Вінскевич .
    Антисовітчика В. Рибака та його близьких не знищила в тюремних застінках, свого часу, радянська влада, КГБ.
    Ото ж, славетні послідовники…, владні герої-свідоміти мають доконати в тюрьмах незалєжной!
    Хлопаки-свідоміти, відприски енкеведистів-героїв та їх послєдиші, добровільні помічники (СЕКСОТИ) – необ…серемось!! Бо ми того варті! ! Бо ми герої, а ніхто інший!

Коментування

Ваша електронна адреса не буде афішуватись.