Свестун залишився амністованим шахраєм. Вердикт вищого суду

В Україні настав час видрукувати хрестоматійний посібник Судова казуїстика. Вибране і запропонувати зробити програмним матеріалом для студента-юриста. Правове видання буде цінне у реалізації на практиці старого доброго українського прислівя закон, як дишло. Як зразок для аналізу, варто використати судову справу між прокуратурою Хмельницької області та головним лікарем комунального закладу Хмельницька обласна стоматологічна поліклініка Романом Свестуном.

Справа настільки драматична, а сюжетні лінії так заплутані, що позаздрив би хвацький фантаст. Головний герой, він же Роман Степанович Свестун, крізь корупційні нетрі, зробив майже неможливе — без великих втрат, повернувся у кабінет, де його есбеушники брали на гарячому хабарі. На все про все йому знадобилося півтора роки.

Роман Свестун. Фото з сайту “Є”

Роман Свестун. Фото з сайту “Є”

Події розгорталися, як у грі квест: обвинувачений у хабарництві Свестун, шукає “логічні” ходики порятунку власного реноме. Як не дивно, але на допомогу поспішають не лише “чіп і дейл”, тандем авторитетних захисників Клари Маргулян (очолює обласну Раду адвокатів) і Володимира Прядуна (голова кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури області), а й суддівство Хмельницького міськрайонного суду в особі голови цього суду Тетяни Бацуци.

За даними джерел автора, комп’ютерний жереб, який визначає суддів на кримінальні справи, не випадково зупинився на пані Бацуці — практично вона виявилася тією рятівною соломинкою, за яку ухопився стоматолог із добротною хабарною історією. Пана Свестуна практично “відбілили” попри 53 епізоди хабарництва, які довела обласна прокуратура.

Ось коротка характеристика позитивних якостей керівника Свестуна з судової справи. “У колективі на низькому рівні знаходилась трудова дисципліна, був роздутий штат працівників, саме приміщення поліклініки також знаходилось у занедбаному стані, потребувало капітального ремонту. Він (Роман Свестун — НГП) почав активно працювати над цими проблемами, вивчати стан роботи у відділеннях…, підняв трудову дисципліну… Також добився виділення з обласного бюджету певної кількості коштів, за які частково зробив ремонт поліклініки”.

Символічне покарання у вигляді трьох років позбавлення волі (ч. 2 ст. 190 ККУ “Шахрайство”) підігнали під закон про амністію, звільнивши засудженого від покарання. Романа Свестуна випустили, вручивши йому 31,1 тис. дол, 14,2 тис. грн, які у справі фігурували як речові докази, вилучені есбеушниками з робочого кабінету головного стоматолога Хмельниччини на початку 2011 року. Ну чим не дежа вю?!

Бонусом хмельницький гуманний суд скасував дію постанови слідчого в особливо важких справах прокуратури щодо відсторонення пана Свестуна з посади головного лікаря стоматології та поновив його на займаному кріслі. А 13 листопада 2012 року Апеляційний суд Хмельницької області залишив у силі рішення Хмельницького міськрайонного суду у справі головного стоматолога Хмельниччини Романа Свестуна.

Єдине сподівання у прокуратури області було на Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ. “Через істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю  призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених, прокуратура області просить Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасувати вказані вище рішення судів та направити справу на новий судовий розгляд”, — так звучала касаційна скарга обласних правоохоронців.

Столичні слухання у справі Свестуна переносилися кілька разів. І ось Феміда народила довгостраждальне рішення. “Ухвалою колегії суддів судової палати ВССУ від 1 жовтня 2013 року вищевказані судові рішення (першої і апеляційної інстанцій – НГП) залишені без зміни, а касаційна скарга заступника прокурора Хмельницької області без задоволення”. Додамо, що кримінальна справа по Свестуну відсутня у Єдиному державному реєстрі судових рішень, що ставить на меті наблизити судову систему до публічної діяльності та загального доступу. Короткий витяг ми одержали шляхом інформаційного запиту до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

свестун

Як не печально, але кримінальна справа Романа Свестуна має пікантну ремарку. У коментарі журналісту газети “Дзеркало тижня” начальник управління охорони здоров’я Хмельницької ОДА і розведена дружина обвинуваченого Наталія Свестун визнала Романа Степановича шахраєм.

— Ви згодні з рішенням суду: це — шахрайство? — запитала журналістка щодо її екс-чоловіка.

—  Так, — відповіла Н.Свестун.

Loading...
Теги: ,
У разі повного чи часткового відтворення матеріалів пряме посилання на "Незалежний громадський портал" обов'язкове!
Віталій Тараненко

Віталій Тараненко

Журналіст сайту "Незалежний громадський портал".
Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися

Коментарів: 3

  1. Люди – бидло, вони стерплять і це.

  2. Нечисті руки.

    Сумно, але факт: хабарництво в області стало нормою життя. Мало хто з громадян може похвалитися, що має чисті руки, які ніколи не брали і нікому не давали. Але саме найстрашніше, в молоді виробляється доволі швидко позитивний стереотип до цього брудного «базару».
    Ще не народився – дай, існуєш-дай, помер – дай
    Голова сільської ради с. Давидківці Хмельницької області був затриманий при отриманні хабара в 50 тисяч умовних одиниць за сприяння виділення земельної ділянки.
    В Хмельницькому технологічному університеті засуджено викладача.
    Був засуджений до пяти позбавлення волі за хабарництво головного державного санітарного лікаря Хмельницького району Безкоровального Олега Івановича., порушена ще одна кримінальна справа проти головного державного санітарного «рвача» Хмельницької області.
    Це лише маленька дещиця повідомлень за останні дні про таке явище, що розцвіло махровим цвітом в м. Хмельницькому, як хабарництво. Про побори на дорогах, у школах і лікарннях, санітарно-епідеміологічних станціях газети вже майже не пишуть, телеканали не показують: кому це цікаво, всі й так це знають…
    Хабарі супроводжують нашу людину навіть більше, ніж вона живе: ще до її появи на світ треба дати на лапу лікарям у пологовому будинку, а після того, як помре – ритуальним службовцям, бо до ладу навіть не закопають…
    І взагалі, судячи із слов’янської історії, хабарництво у нас в крові. Хіба що називалося по-різному. Українські гетьмани відправляли колони підвод з “подарунками” кримським ханам і російським царям, щоб ті не заважали їм правити. Радянські люди йшли з презентами до того, хто розпоряджався дефіцитом. Зараз за хабарі купують навіть політичну прихильність – не важливо, натискуєш кнопки в парламенті чи лише стоїш на мітингу. Різниця тільки у розмірі суми. Складається враження, що хабарі брали, беруть і братимуть при будь-якому державному устрої, формі правління і суспільно-економічному ладі.
    Але це не зовсім так: рівень цивілізованості держави визначається не тим чи іншим явищем, а ставленням суспільства до нього. Якщо в західних країнах, як заведено казати, стабільної демократії, випадки хабарництва не заохочуються суспільством і всіляко засуджуються.
    Чиновник тільки запідозрений в харництві, негайно виганяється із роботи. А, українські громадяни це явище чимось пагубним або аморальним не вважають. Дійшло до того, що в Інтернеті вже можна знайти інструкції “як правильно дати хабара посадовцю, щоб не відчувати при цьому дискомфорту чи докорів сумління, якщо воно є». Адже, згідно з Кримінальним кодексом, за давання хабара теж можна отримати термін – п’ять років ув’язнення, а в разі рецидиву – і всі вісім. Але ви чули, щоб у нас коли-небудь посадили хабародавця, а не того, хто бере? Для цього принаймні потрібно, щоб отримувач хабара “здав” того, хто його дав, а також добровільно розлучився із отриманими грошима і, можливо, зі своїм хлібосольним кріслом… Ану, підніміть руку, хто знає хоча б один такий випадок?
    Але справа навіть не в цьому. Адже якщо слідувати букві закону, то треба вже зараз посадити за ґрати як мінімум півкраїни. Закон не розрізняє, де хабар, а де – подарунок в купюрах чи інша матеріальна форма подяки. Адже вони теж мають право на життя. Кримінальний кодекс лише кваліфікує хабар як такий, а також хабарі у великому і особливо великому розмірі. Ну останнє зрозуміло: чим більше взяв, тим довше сидиш. Якщо, звичайно, теж не даси хабар, щоб сидіти менше або зовсім не сидіти.

    В якій сфері нашого буденного життя найчастіше доводиться давати хабарі? Ті, хто ростить дітей, скажуть: у дитсадках, школах, чи вузах , санітарно-епідеміологічних станціях.. Дрібний і середній підприємець називає свої адреси, в тому числі і санітарно-епідеміологічну станцію, за якими і кому потрібно носити данину… Ну а тому, хто і батько, і автолюбитель, і підприємець у одній особі, не вистачить пальців на руках, щоб перерахувати тих, кому потрібно “дякувати” за власним, а скоріше за все – за “їхнім” бажанням…
    Але є одна сфера, з якою доводиться стикатися практично всім – це медицина. Не так давно деякі лікарні і поліклініки, санітарно-епідеміологічні установи вирішили перевірити специ з держслужби боротьби з економічними злочинами. А це, погодьтеся, все ж таки не планова перевірка з власного міністерства. Крім усього іншого – розкрадання майна методом списання на металолом, розкрадання лікарських препаратів, зловживань службовим становищем тощо – більше половину виявлених злочинів становили саме хабарі.
    Правоохоронці дійшли висновку: лікарський меркантилізм не тільки прогресує, але й структурується куди успішніше, ніж депутатський корпус шостого скликання. У медичних колах діють не тільки одинаки, а цілі групи. Зокрема, на гарячому попалися 12 керівників підрозділів, два головних державних санітарних лікарі Хмельницької області.
    Звичайно, хабарі беруть не тільки в лікарських кабінетах. Хабарі дають і беруть при обслідувані харчових обєктів працівниками санітарно-епідеміологічних станцій, особливо помічниками санітарних лікарів. Навіть щоб поставити в медичну книжку штампик про проходження санітарного мінімуму – необхідно дати «на лапу». А не записати в акт про обслідування харчового обєкту торгівлю «самогоном», потрібно добре дати «на лапу» працівнику санепідемстанції.
    Вищими посадовцями, тобто головними санітарними лікарями відпрацьовані та з успіхом застосовуються схеми винесння постанов про накладення штрафу, але цей штраф ніколи не платиться, і перевірити цей факт практично не можливо. Прокуратура в свій час хотіла навести порядок в цьому напрямку, але напевно не хватило фізично сили, або …… ? Бо і не часто сама конфісковувала продовольчі товари, які … ! Вгощання обідом, тихеньким вкладенням в сумочку працівника санепідстанції кусок ковбаси, сиру, коробочки навіть маленької цукерок, шоколадки, а потім зеленої 100 доларової купюри приводить до розбещеності, почуття чесності, справедливості, власної гнилої спокійності. Один мій знайомий підприємець, говорив,що коли головний лікар однієї із санітарно-епідеміологічної станції Хмельницької області брав від мене неодноразово хабаря, я йому говорив прикинувшись «шлангом». «… а що , сир буває безплатним ? На що отримав від нього відповідь… буває, але тільки в мишоловці… Нічого він так і не зрозумів. Через декілька хвилин на нього вже надівали браслети.
    Хабарництво ескулапів сприймається суспільством більш болісно. По-перше, від того, наскільки лікар чесний і безкорисливий, нерідко залежить життя людини та подальша робота особливо підприємців. А у ролі пацієнта може виявитися будь-який громадянин незалежно від рангу, причому у найбільш невідповідний момент і без грошей. Наприклад, потрапивши у “чужу” лікарню в результаті ДТП чи іншого нещасного випадку. Тому те, що для інших відомств – лише простуда, в медицині – вже онкологічний процес.
    По-друге, пересічні громадяни теж віддають собі звіт у тому, що самі багато в чому завинили у розтлінні медичної системи. Радянська традиція “дякувати” лікарю, що врятував пацієнта, перетворилася на непорушне правило: якщо заплатитиш – то, може, й вилікують, якщо ні – то й певності у сприятливому результаті значне менше.
    Проте навряд чи совкові букети-цукерки і нинішні подарунки ескулапам мають спільні корені. Є суттєва відмінність: тоді дякували після одужання, зараз – до, щоб бути хоч якось упевненим у позбавленні від недуги. Більше того: процвітає видача платних медичних висновків про інвалідність, якої немає (щоб пенсія була більша), лікарняних листків на будь-який термін, дозвільних висновків для підприємців, та проведення «належного» санітарного нагляду в галузі харчового виробництва та торгівлі … Особливо любить подарунки середній персонал (помічники санітарних лікарів), молодший медперсонал,санітарки, няньки лікувальних установ. Реанімація і післяопераційні палати для декого з них – невичерпні джерела “премій”.
    Але, зрештою, по-третє, можна зрозуміти й лікарів. Вчитися доводиться довго. Зарплати у держустановах низькі, а досвід роботи в “бюджетках” бажаний, а нерідко і необхідний, якщо молодий спеціаліст хоче знайти хорошу роботу в комерційній медицині. Тому ескулапи банально борються за виживання. І якщо їм пропонують – чому б і не взяти? Знову ж таки, коли людина підносить хрусткі купюри, значить має можливість з ними розлучитися – здоров’я та нерви у всякому разі дорожче. Напевно, у глибині душі й самі люди в білих халатах відчувають докори сумління від того, що доводиться брати гроші. І в пікових ситуаціях здійснюють чудеса самовідданості – всі, навіть ті, хто в звичайних умовах спочатку приймає “подяку в конвертах”.

    Росте нове покоління хабарників, що страшніше ніж смерть !
    Щорічно різні міжнародні і вітчизняні інститути проводять соціологічні дослідження щодо рівня корумпованості і хабарництва в Україні. Зокрема, такі дослідження проводили на замовлення ООН Український інститут соціальних досліджень (УІСД) і центр “Соціальний моніторинг” (опитано більше трьох тисяч респондентів з усіх регіонів країни), міжнародна організація Transparency International. І от що вони виявили: 42 відсотки українців так чи інакше давали хабарі (при цьому в більшості країн Євросоюзу рівень хабарництва не перевищує 5 відсотків). А український аналітичний центр “Академія” провів опитування 1200 підприємців: 30% із них зізналися, що давали хабарі при отриманні різних довідок і дозволів, ще 30% – при проведенні перевірок, ще 29% – при захисті своїх прав у суді. Тобто загалом 89% підприємців на різних етапах своєї діяльності не обходяться без того, щоб не дати хабар посадовцеві. А це вже свідчить про тотальну порочність адміністративної системи, що склалася в державі.
    В минулому році соціологи встановили нову загрозливу тенденцію: 40% випускників українських шкіл готові вступати до вузів за хабарі. Ще 20% подумували про це, оскільки не зовсім розраховували на власні знання. Отже, більше половини молодого покоління вже психологічно і морально готова порушити закони, коли це вигідно. Аргумент абсолютної більшості з них: не ми ці правила гри придумали. Виходить, що на зміну сьогоднішнім хабарникам вже готові прийти такі ж, але з юними обличчями і палаючими зовсім з інших міркувань очима. Виходить замкнене коло. Більше того: за даними правоохоронців, “хабарообіг” в Україні щороку подвоюється! Не дивно, що країну з такими правилами життя не хочуть приймати до Євросоюзу. Кому це вигідно ?
    Серед головних гасел, під якими майже всі політичні партії та їх команди прийшли до влади, була боротьба з корупцією і хабарництвом. Через три роки можна було б і відзвітувати про виконану в цьому напрямі роботу. Втім, усім і так ясно: похвастати нема чим. Складається враження, що у верхах змирилися з думкою, що корупція і хабарництво, як і мафія, безсмертні.
    Правда, у Верховній Раді ще минулого скликання працювали над законопроектом “Про основи запобігання корупції”, у якому пропонувалося… не вважати хабарем подарунок, вартість якого не перевищує 98 гривень, що не входить ні у які рамки.
    Звідки взялася така цифра? За словами Сергія Міщенка, тодішнього голови робочої групи, цифру в 98 гривень запропонував Секретаріат Президента. Це 20% від встановленого законом на той момент прожиткового мінімуму. Мовляв, у нашій країні підносити подарунки чиновникам – майже традиція. І якщо зараз прийняти закон, згідно з яким коробка цукерок, пляшка коньяку чи ще який презент вважатимуться хабарем, то півкраїни доведеться пересаджати. До речі, сума “некорупційного подарунка” згідно з законопроектом повинна була зростати із зростанням прожиткового мінімуму.
    Тут можна тільки розвести руками: в якій ще країні хабарі можуть бути закладені в закон та ще й із перспективою зростання?
    Схоже, що ситуація в Україні дійсно нагадує вже ракового хворого, у якого метастази розповзлися по всіх життєво важливих органах. Для прикладу візьмемо одну лише підприємницьку діяльність.
    Навіть якщо ви працюєте абсолютно чесно, то не давати хабара податківцям, інспекторам пожежної безпеки, лікарям СЕС та іншим перевіряючим у вас навряд чи вийде. Чому? Та тому, що українське законодавство настільки заплутане, що дешевше раз на місяць відкупитися кількома сотнями гривень від податкового інспектора, який вмить доведе, що ви злісний “приховувач прибутків”, або пожежника, який розмахує папірцем, у якому написано, що вогнегасник у вас “не тієї системи” і висить на 20 см вище, ніж встановлено, або лікаря СЕС, що гидливо тикає наманікюреним пальцем у нібито брудний прилавок, ніж доводити їм, що ви – не верблюд. Адже збитки від простою магазину, перукарні тощо, закритих внаслідок “пожежонебезпеки” або “антисанітарії” у багато разів перевищать розмір хабара. Тим більше що він все одно закладений у ціну товару або послуги…
    Чи можливо викоренити хабарі? В принципі, звичайно, можна на мій погляд . Найпростіший спосіб – це перестати їх давати. Не буде тих, хто дає – не будуть і брати. Але ж ті, що беруть, створюють такі умови, коли, скажімо, за отримання однієї довідки вимагають “під неї” ще десять довідок… І кристально чесний прохач розуміє: краще дати на лапу відразу, ніж ще в десяти конторах…
    Інший шлях – підвищити зарплати усім чиновникам, що беруть хабарі до такого рівня, щоб вони боялися втратити робоче місце, а значить, і боялися брати хабарі. Але який це рівень і де взяти стільки грошей? До того ж підвищення зарплат ще не гарантує нічого: он суддям підняли зарплати в 3-5 разів і що, перестали в судах брати хабарі?
    Третій шлях – посилити покарання за хабарництво (гарячі голови навіть пропонують відрубувати, як раніше на Сході, “балувані” руки).
    Четвертий – удосконалити законодавство до такого рівня, щоб у ньому не залишилося лазівок для хабарників. П’ятий, шостий шлях…
    Так, усі ці шляхи-дороги вірні. Але всі вони повинні прокладатися одночасно, швидко і з величезним бажанням їх збудувати. Інакше толку не буде.
    От тільки якій владі це буде все ж таки під силу?

  3. ВОВКОДРАЙВЕР
    Хай живе платоспроможний клієнт!

    Медичний менеджер, перетворюючи хабар, що дається лікареві, на його ж гонорар, робить бізнес на медичних послугах інвестиційно привабливим

    У розвинених країнах цей парадокс долається наявністю двох майже незалежних систем: державної медицини для бідних (мінімум найнеобхідніших послуг), та страхової для багатих та середнього класу. Дія цього парадоксу в Україні, де медицина довгі роки була “безплатною”, особливо помітна і, сказати б, руйнівна. Оплачувати медстраховку бідний українець не може, а багатий, щоб гроші не світити, не хоче. Обоє сподіваються, що в критичний момент життя йому порятують, а там видно буде. Відтак повноцінний попит на послуги платної медицини формується мляво.

    JeyNews
    ЩО ГОВОРИТЬ НАРОД !
    Чому місцева влада заплющує очі на хабарництво?

    Правоохоронці, які провели цю операцію і чесно та добросовісно на цей раз виконали свій обов’язок, але були не зовсім впевнені, що і ця справа не рухне на якомусь рівні чи наш «найгуманніший» суд у світі в черговий раз не виправдає цього «щура»..

    Адже не було гарантії, що справа не потрапить саме до того прокурора чи судді, з яким він можливо уже обмінювався конвертами? Адже саме у них, за висловом знаючих людей, тепер «вся сила»… Бо хоча і кричать нам із усіх-усюд, що боротьба з корупцією триває, а статистика свідчить інше – зросли і суми хабарів, і їх кількість.

    Видимість роботи – це все-таки ще не робота. Ми спеціально прослідковуємо останні епізоди із долі ось таких «перевертнів». І вони красномовно свідчать – таких людей вже давно треба було поставити на місце.

    Ще тоді, коли вони вперше почали гратися із законом, як із дзигою… Тоді б і не довелося так червоніти колегам за свого керівника і розповідати такі шокуючи речі…

    А скільки сумлінних і чесних лікарів, представників малого та середнього бізнесу «запресували» такі «перевертні», скільком зламали долі, скільки перспективних лікарів через таких керівників втекло та зневірилось в цю гуманітарну роботу, не захотіли служити держимордам…

    Хтось взагалі веде таку статистику?! А як же це зараз треба робити?.. А колегам, що працювали з такими « щурами» треба відмивати свою репутацію вже не відрами, а брандспойтами…

    Чому з року в рік корупція в нашому районі, області зміцнює свої позиції?
    Звідкіля росте її коріння і хто несе відповідальність за неї?

    Чому мовчать керівники? – На жаль у суспільстві склалася така думка, що з усіма злочинами мають боротися лише правоохоронці.

    На мою думку, злочин – це явище суспільне. Правоохоронці виявляють її і документують.. Прокуратура підтримує звинувачення в суді. А суд приймає своє рішення.

    На жаль, при нашому нечіткому законодавстві з’являються можливості для маневру в осіб, що причетні до корупційних діянь. Від правоохоронців вимагається, щоб вони шукали докази корисливої мети посадовця, який вчинив певні дії на користь третьої особи.

    Та хто ж визнає, що він надав комусь офіційні дозволи, висновки з корисливих мотивів. Керівники державних установ безпосередньо відповідають за те, що їх підлеглі не повинні вчиняти корупційні дії. Вони повинні виявляти це і передавати матеріали правоохоронним органам.

    Суб’єктами корупції є винятково працівники органів державної влади або місцевого самоврядування.

    Суб’єктами хабарництва також можуть бути службові особи недержавних структур.

    Правоохоронні органи повинні спрямовувати зусилля в першу чергу на виявлення корупції. Однак виключно кримінально- правовими заходами побороти її не можливо.

    Прояви кримінально-караної корупції, у т.ч. хабарництво, як найбільш небезпечний вид корупції, виявляються в різних державних органах та органах місцевого самоврядування. .

    Варто не забувати, що корупція – це явище соціальне. Є такий український вислів: “Що в котлі, те й у черпаку”.

    При цьому жодна кримінальна справа про хабарництво чи корупцію за заявами органів влади в Хмельницькому районі не порушувалася. Усі злочини виявлені виключно правоохоронними органами.

    Слід зазначити, що хабарництво – це один з найбільш латентних видів злочинності. Хабар, як правило, взаємовигідний, тому багато таких випадків залишаються поза увагою правоохоронних органів.

    Крім того, існують складності у документуванні фактів одержання хабара. По справах цієї категорії є певні особливості у здобуті доказів вини. Загалом результативність роботи органів прокуратури області з року в рік зростає, покращується і якість досудового слідства у справах цієї категорії.

    Корупція властива всім країнам світу. Немає жодної країни, де б її повністю перемогли. В обстановці вседозволеності у багатьох виникає думка, якщо можна тим, що нагорі, то чому не можна мені.

    Економічна руїна та соціальні проблеми породили ситуацію, коли людина, яка хоче вирішити своє питання в органах влади на 100% впевнена, що їй буде набагато простіше вирішити проблему, якщо вона дасть чиновнику хабара. Хоча за свою роботу чиновник отримує заробітну плату.

    З іншого боку вони нерідко отримують злидарську зарплатню. Ми говоримо, що в органах державної влади повинні працювати освічені, професійні, чесні та порядні люди.. Один відомий український письменник нещодавно порадив нам запитувати у того, кого ми обираємо в цьому році у владу: “Що ти зробиш для нас такого, за що ми не посадимо тебе в тюрму?”

    За тим, як декілька років тому почали формувати органи влади, сьогодні можна заводити кримінальні справи. Губернатори призначали людей на посади не згідно з їхніми діловими якостями, а за їх політичною приналежністю.

    Тому корупцію у Хмельницькому неможливо виявити, її можна тільки очолити. В останні роки існування Радянського Союзу був такий високий рівень корупції, що навіть тепер ми ще не досягли його. Але тоді хоч призначалися більш підготовані для своїх посад люди.

    А тепер, якщо ти стояв і кричав на мітингу, то йди і керуй. Як то кажуть в Україні: “Добрий хлопець, вміє співати і випити, то нехай керує”. Тому правоохоронцям важко з цим боротися. Дійшла справа до суду, а там тиск, бо то свій.

    Через це сплески виявлення корупції відбуваються там, де є зв’язок із зміною політичного забарвлення. Політична порука у нас навіть вище кумівства. До влади приходять непідготовлені та некомпетентні люди. Проаналізуйте. Люди ненавидять владу Ще Цицерон називав хабарництво найбільш ганебним явищем. Проте боротися з ним потрібно і можливо.

    Покарання за хабарництво звичайно має певну дію. У Китаї за подібні речі введена публічна смертна кара. Але навіть це декого не стримує. Відверто кажучи, новий закон про посилення відповідальності за корупцію мене задовольнив.

    Проте існує таке поняття, як “бджоли проти меду”. Ми, чиновники, більше всього і говоримо про боротьбу з корупцією. І чим більше балаканини, тим важче досягнути якогось результату.

    За останні роки шкала цінностей змінилася і моральні якості чиновника не ставлять в основу. Вирішальними в призначеннях стають все більше кумівство, родинні зв’язки, політичне забарвлення.

    Існує пряме хабарництво зробив-заплатили, а є завуальоване.

    Наприклад, до мене приходили люди скаржитися про забудову на міському пляжі . Коли підняли документи і подивилися, хто є власником цих земель. Ними виявилися достатньо поважні в місті люди. Саме вони будують на них свої чудові споруди. То чому ж ніхто не питає чиновника, за які гроші він має ті чи інші блага?

    Люди вже просто ненавидять владу, тому що вони нерідко вимушені ходити по порочному колу без змоги добитися елементарного.

    Я дуже добре знаю одного із найвідоміших лікарів в Польщі, Лешека Войновського. Він достатньо багата людина. Я колись його запитав, чому він ніколи не пішов головним лікарем. Його відповідь мене вразила. Він вказав на перешкоду – любов до своєї єдиної доньки. За його словами, вона любить жити на “широку ногу”. І він пояснив, що буде не в змозі утримувати свою дочку на високому рівні, якщо буде працювати головним лікарем.

    Кілька віків володарювання англійської системи охорони здоров’я зробили свою хорошу справу, змінивши менталітет людей.

    Корупція є скрізь, але існують успішні рецепти боротьби з нею. Проте населення нашої області та навіть і Хмельницького має величезний потяг аби брати участь в корупційних діяннях та використовувати свої родинні зв’язки.

    Це є елемент нашої культури. Ми були історично так сформовані ще до радянських часів. У цьому плані тут живуть аборигени, які тільки мають стати цивілізованими людьми.

    У той же час ми живемо в центрі Європі, вимушені дотримуватися їх стандартів,щоб стати в майбутньому членом такого об’єднання хоча в цьому напрямку,негайно позбуватись цього стереотипу..

    .Не має такого бути, що коли змінюється влада, разом з нею змінюються професіонали. Головний лікар чи директор школи не мають залежати від того, хто є мером міста чи президентом країни. На жаль, на сьогодні посади продаються, а зворотного зв’язку з громадою немає. Після цього посадовцю потрібно не тільки відбити гроші, але ще й собі заробити. Тому влада закриває очі на те, як він буде це робити. Ось такий дизайн цієї нашої системи. Повинен існувати взаємний контроль між гілками влади. Але на сьогодні він перетворився на систему тиску.

    ЩО ГОВОРИТЬ ПРЕЗИДЕНТ !
    Президент України Віктор Федорович Янукович у своєму виступі на Національних Зборах Партії регіонів «Будуємо нову країну» сказав: «Окремо хочу зупинитись на питаннях корупції. В Україні — це не просто проблема. Це хвороба, яка роз’їдає державу, знекровлює бізнес, виснажує суспільство. Із цією хворобою влада буде боротись не просто жорстко, а жорстоко. Злочинець буде невідворотно покараний — це повинні усвідомити всі.»

    ЩО ГОВОРИТЬ ПРЕМЄР !

    Хочеться вірити заяві прем’єр-міністра Миколі Яновичу Азарову під час засідання Кабінету міністрів, (повідомляє Департамент інформації і масових комунікацій секретаріату Кабміну). «Ми не лише візьмемо на контроль звільнення з роботи осіб, які вчинили корупційні дії, у зв’язку із залученням їх до відповідальності за корупційні правопорушення, але і простежимо, аби такий громадянин більше ніколи не попав на державну службу». За словами прем’єра, такий порядок є загальновизнаною практикою. На думку Азарова, чиновники повинні чітко усвідомлювати, що другого шансу працювати на державній службі тим, хто спійманий на корупції, держава не дасть.

    ЩО ГОВОРИТЬ ХАБАРНИК !

    1. Взяв, не забувай поділитись із головним лікарем області. ЧОМУ ? Якщо попадеся, і не поділився, то напише на тебе таку характеристику в суд, що навіть за грати не візьмуть. Може звільнити точно по закону.
    2. Спирайся, що багато неповнолітніх дітей маєш, батьки старі, і з тюрми їм допомоги ніякої не буде.
    3. Щиро розкаюйся, кажи що сатана попутав, тільки не вказуй прізвище та посаду цього вищестоящого сатани, та ще й домашню адресу, бо підеш разом із ним.
    4. Не забувай своєчасно гасити попередні судимості, бо, якщо своєчасно не знімеш в ІЦ інформацію про судимість, тобто не встигнеш-можеш стати рецидивістом.
    5. Підкормлюй групу підтримки свою в (сумісництво,премії якісь,на свята за червонець гулянки, оплачувані прогули, відгули), бо як сядеш, навіть передачі ніхто не принесе, а ще «такий колектив і на поруки може взяти, не забувай про це».
    6. КАЖИ ЩО НЕ СОБІ БРАВ,А КАЖИ, ЩО БРАВ НА ПОКРАЩАННЯ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОЇ БАЗИ ЗАКЛАДУ, БУВАЄ,ЩО ПОВІРЯТЬ. НЕ ПЕРЕЖИВАЙ-ГОЛОВНЕ СУДДЯ. ДАСТЬ УМОВНО, ІЗ ІСПИТОВИМ ТЕРМІНОМ, або попадеш під амністію.!

Коментування

Ваша електронна адреса не буде афішуватись.