Дружина стоматолога Свестуна визнала чоловіка шахраєм

Начальник управління охорони здоров’я Хмельницької ОДА Наталія Свестун визнала свого чоловіка Романа Свестуна, якого нещодавно відновили на посаді головного лікаря Хмельницької обласної стоматологічної поліклініки, шахраєм.

Про це вона заявила у коментарі журналісту видання “Дзеркало тижня”.

“Ви згодні з рішенням суду: це — шахрайство?”  —  “Так”, – відповіла Н.Свестун.

Водночас вона вважає, що Роман Свестун нічого ні в кого не вимагав, кошти витрачав і як благодійні — на обрізання дерев, скажімо, чи на ті ж поїздки в райони, вперше за багато років розпочав ремонт у поліклініці («За ці гроші?» — «Ні, за бюджетні»).

“Нехай люди не хвилюються — ніхто не планує їх звільняти”, – запевнила Наталія Свестун.

Як повідомляв НГП, 27 листопада голова обласної ради Микола Дерикот, виконуючи рішення суду, повернув на посаду  головного лікаря Хмельницької обласної стоматологічної поліклініки Романа Свестуна, якого суд визнав шахраєм13 листопада цього року Ацеляційний суд Хмельницької області залишив у силі рішення Хмельницького міськрайонного суду у справі головного стоматолога Хмельниччини Романа Свестуна.

Тобто, на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році», засудженого Свестуна звільнено від покарання.

Окремим пунктом у рішенні суду йдеться: “Відновити головного лікаря КЗ “Хмельницька обласна стоматологічна поліклініка” Свестуна Р.С. на займаній посаді”.

Довідка НГП. Романа Свестуна у січні 2011 року затримано на його робочому місці при спробі отримання хабара. Він вимагав та отримав через підлеглого хабар у розмірі 5000 грн у приватного підприємця за отримання довідки на продовження ліцензії з надання медичних послуг. У його службовому кабінеті було додатково вилучено 31 тис. дол. і 14,2 тис. грн., походження яких головний лікар пояснити не зміг.

Прокуратурою області доведено 53 епізоди хабарництва головного стоматолога Хмельниччини.

Роман Свестун є колишнім чоловіком (розвелися після його затримання за хабар) начальниці управління охорони здоров’я Хмельницької облдержадміністрації Наталії Свестун. Остання перебуває у родинних стосунках з дружиною голови Хмельницької ОДА Василя Ядухи.

Loading...
Теги: ,
У разі повного чи часткового відтворення матеріалів пряме посилання на "Незалежний громадський портал" обов'язкове!
Віталій Тараненко

Віталій Тараненко

Журналіст сайту "Незалежний громадський портал".
Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися

Один коментар

  1. Нечисті руки.

    Сумно, але факт: хабарництво в області стало нормою життя. Мало хто з громадян може похвалитися, що має чисті руки, які ніколи не брали і нікому не давали. Але саме найстрашніше, в молоді виробляється доволі швидко позитивний стереотип до цього брудного «базару».
    Ще не народився – дай, існуєш-дай, помер – дай
    Голова сільської ради с. Давидківці Хмельницької області був затриманий при отриманні хабара в 50 тисяч умовних одиниць за сприяння виділення земельної ділянки.
    В Хмельницькому технологічному університеті засуджено викладача.
    Був засуджений до пяти позбавлення волі за хабарництво головного державного санітарного лікаря Хмельницького району Безкоровального Олега Івановича., порушена ще одна кримінальна справа проти головного державного санітарного «рвача» Хмельницької області.
    Це лише маленька дещиця повідомлень за останні дні про таке явище, що розцвіло махровим цвітом в м. Хмельницькому, як хабарництво. Про побори на дорогах, у школах і лікарннях, санітарно-епідеміологічних станціях газети вже майже не пишуть, телеканали не показують: кому це цікаво, всі й так це знають…
    Хабарі супроводжують нашу людину навіть більше, ніж вона живе: ще до її появи на світ треба дати на лапу лікарям у пологовому будинку, а після того, як помре – ритуальним службовцям, бо до ладу навіть не закопають…
    І взагалі, судячи із слов’янської історії, хабарництво у нас в крові. Хіба що називалося по-різному. Українські гетьмани відправляли колони підвод з “подарунками” кримським ханам і російським царям, щоб ті не заважали їм правити. Радянські люди йшли з презентами до того, хто розпоряджався дефіцитом. Зараз за хабарі купують навіть політичну прихильність – не важливо, натискуєш кнопки в парламенті чи лише стоїш на мітингу. Різниця тільки у розмірі суми. Складається враження, що хабарі брали, беруть і братимуть при будь-якому державному устрої, формі правління і суспільно-економічному ладі.
    Але це не зовсім так: рівень цивілізованості держави визначається не тим чи іншим явищем, а ставленням суспільства до нього. Якщо в західних країнах, як заведено казати, стабільної демократії, випадки хабарництва не заохочуються суспільством і всіляко засуджуються.
    Чиновник тільки запідозрений в харництві, негайно виганяється із роботи. А, українські громадяни це явище чимось пагубним або аморальним не вважають. Дійшло до того, що в Інтернеті вже можна знайти інструкції “як правильно дати хабара посадовцю, щоб не відчувати при цьому дискомфорту чи докорів сумління, якщо воно є». Адже, згідно з Кримінальним кодексом, за давання хабара теж можна отримати термін – п’ять років ув’язнення, а в разі рецидиву – і всі вісім. Але ви чули, щоб у нас коли-небудь посадили хабародавця, а не того, хто бере? Для цього принаймні потрібно, щоб отримувач хабара “здав” того, хто його дав, а також добровільно розлучився із отриманими грошима і, можливо, зі своїм хлібосольним кріслом… Ану, підніміть руку, хто знає хоча б один такий випадок?
    Але справа навіть не в цьому. Адже якщо слідувати букві закону, то треба вже зараз посадити за ґрати як мінімум півкраїни. Закон не розрізняє, де хабар, а де – подарунок в купюрах чи інша матеріальна форма подяки. Адже вони теж мають право на життя. Кримінальний кодекс лише кваліфікує хабар як такий, а також хабарі у великому і особливо великому розмірі. Ну останнє зрозуміло: чим більше взяв, тим довше сидиш. Якщо, звичайно, теж не даси хабар, щоб сидіти менше або зовсім не сидіти.

    В якій сфері нашого буденного життя найчастіше доводиться давати хабарі? Ті, хто ростить дітей, скажуть: у дитсадках, школах, чи вузах , санітарно-епідеміологічних станціях.. Дрібний і середній підприємець називає свої адреси, в тому числі і санітарно-епідеміологічну станцію, за якими і кому потрібно носити данину… Ну а тому, хто і батько, і автолюбитель, і підприємець у одній особі, не вистачить пальців на руках, щоб перерахувати тих, кому потрібно “дякувати” за власним, а скоріше за все – за “їхнім” бажанням…
    Але є одна сфера, з якою доводиться стикатися практично всім – це медицина. Не так давно деякі лікарні і поліклініки, санітарно-епідеміологічні установи вирішили перевірити специ з держслужби боротьби з економічними злочинами. А це, погодьтеся, все ж таки не планова перевірка з власного міністерства. Крім усього іншого – розкрадання майна методом списання на металолом, розкрадання лікарських препаратів, зловживань службовим становищем тощо – більше половину виявлених злочинів становили саме хабарі.
    Правоохоронці дійшли висновку: лікарський меркантилізм не тільки прогресує, але й структурується куди успішніше, ніж депутатський корпус шостого скликання. У медичних колах діють не тільки одинаки, а цілі групи. Зокрема, на гарячому попалися 12 керівників підрозділів, два головних державних санітарних лікарі Хмельницької області.
    Звичайно, хабарі беруть не тільки в лікарських кабінетах. Хабарі дають і беруть при обслідувані харчових обєктів працівниками санітарно-епідеміологічних станцій, особливо помічниками санітарних лікарів. Навіть щоб поставити в медичну книжку штампик про проходження санітарного мінімуму – необхідно дати «на лапу». А не записати в акт про обслідування харчового обєкту торгівлю «самогоном», потрібно добре дати «на лапу» працівнику санепідемстанції.
    Вищими посадовцями, тобто головними санітарними лікарями відпрацьовані та з успіхом застосовуються схеми винесння постанов про накладення штрафу, але цей штраф ніколи не платиться, і перевірити цей факт практично не можливо. Прокуратура в свій час хотіла навести порядок в цьому напрямку, але напевно не хватило фізично сили, або …… ? Бо і не часто сама конфісковувала продовольчі товари, які … ! Вгощання обідом, тихеньким вкладенням в сумочку працівника санепідстанції кусок ковбаси, сиру, коробочки навіть маленької цукерок, шоколадки, а потім зеленої 100 доларової купюри приводить до розбещеності, почуття чесності, справедливості, власної гнилої спокійності. Один мій знайомий підприємець, говорив,що коли головний лікар однієї із санітарно-епідеміологічної станції Хмельницької області брав від мене неодноразово хабаря, я йому говорив прикинувшись «шлангом». «… а що , сир буває безплатним ? На що отримав від нього відповідь… буває, але тільки в мишоловці… Нічого він так і не зрозумів. Через декілька хвилин на нього вже надівали браслети.
    Хабарництво ескулапів сприймається суспільством більш болісно. По-перше, від того, наскільки лікар чесний і безкорисливий, нерідко залежить життя людини та подальша робота особливо підприємців. А у ролі пацієнта може виявитися будь-який громадянин незалежно від рангу, причому у найбільш невідповідний момент і без грошей. Наприклад, потрапивши у “чужу” лікарню в результаті ДТП чи іншого нещасного випадку. Тому те, що для інших відомств – лише простуда, в медицині – вже онкологічний процес.
    По-друге, пересічні громадяни теж віддають собі звіт у тому, що самі багато в чому завинили у розтлінні медичної системи. Радянська традиція “дякувати” лікарю, що врятував пацієнта, перетворилася на непорушне правило: якщо заплатитиш – то, може, й вилікують, якщо ні – то й певності у сприятливому результаті значне менше.
    Проте навряд чи совкові букети-цукерки і нинішні подарунки ескулапам мають спільні корені. Є суттєва відмінність: тоді дякували після одужання, зараз – до, щоб бути хоч якось упевненим у позбавленні від недуги. Більше того: процвітає видача платних медичних висновків про інвалідність, якої немає (щоб пенсія була більша), лікарняних листків на будь-який термін, дозвільних висновків для підприємців, та проведення «належного» санітарного нагляду в галузі харчового виробництва та торгівлі … Особливо любить подарунки середній персонал (помічники санітарних лікарів), молодший медперсонал,санітарки, няньки лікувальних установ. Реанімація і післяопераційні палати для декого з них – невичерпні джерела “премій”.
    Але, зрештою, по-третє, можна зрозуміти й лікарів. Вчитися доводиться довго. Зарплати у держустановах низькі, а досвід роботи в “бюджетках” бажаний, а нерідко і необхідний, якщо молодий спеціаліст хоче знайти хорошу роботу в комерційній медицині. Тому ескулапи банально борються за виживання. І якщо їм пропонують – чому б і не взяти? Знову ж таки, коли людина підносить хрусткі купюри, значить має можливість з ними розлучитися – здоров’я та нерви у всякому разі дорожче. Напевно, у глибині душі й самі люди в білих халатах відчувають докори сумління від того, що доводиться брати гроші. І в пікових ситуаціях здійснюють чудеса самовідданості – всі, навіть ті, хто в звичайних умовах спочатку приймає “подяку в конвертах”.

    Росте нове покоління хабарників, що страшніше ніж смерть !
    Щорічно різні міжнародні і вітчизняні інститути проводять соціологічні дослідження щодо рівня корумпованості і хабарництва в Україні. Зокрема, такі дослідження проводили на замовлення ООН Український інститут соціальних досліджень (УІСД) і центр “Соціальний моніторинг” (опитано більше трьох тисяч респондентів з усіх регіонів країни), міжнародна організація Transparency International. І от що вони виявили: 42 відсотки українців так чи інакше давали хабарі (при цьому в більшості країн Євросоюзу рівень хабарництва не перевищує 5 відсотків). А український аналітичний центр “Академія” провів опитування 1200 підприємців: 30% із них зізналися, що давали хабарі при отриманні різних довідок і дозволів, ще 30% – при проведенні перевірок, ще 29% – при захисті своїх прав у суді. Тобто загалом 89% підприємців на різних етапах своєї діяльності не обходяться без того, щоб не дати хабар посадовцеві. А це вже свідчить про тотальну порочність адміністративної системи, що склалася в державі.
    В минулому році соціологи встановили нову загрозливу тенденцію: 40% випускників українських шкіл готові вступати до вузів за хабарі. Ще 20% подумували про це, оскільки не зовсім розраховували на власні знання. Отже, більше половини молодого покоління вже психологічно і морально готова порушити закони, коли це вигідно. Аргумент абсолютної більшості з них: не ми ці правила гри придумали. Виходить, що на зміну сьогоднішнім хабарникам вже готові прийти такі ж, але з юними обличчями і палаючими зовсім з інших міркувань очима. Виходить замкнене коло. Більше того: за даними правоохоронців, “хабарообіг” в Україні щороку подвоюється! Не дивно, що країну з такими правилами життя не хочуть приймати до Євросоюзу. Кому це вигідно ?
    Серед головних гасел, під якими майже всі політичні партії та їх команди прийшли до влади, була боротьба з корупцією і хабарництвом. Через три роки можна було б і відзвітувати про виконану в цьому напрямі роботу. Втім, усім і так ясно: похвастати нема чим. Складається враження, що у верхах змирилися з думкою, що корупція і хабарництво, як і мафія, безсмертні.
    Правда, у Верховній Раді ще минулого скликання працювали над законопроектом “Про основи запобігання корупції”, у якому пропонувалося… не вважати хабарем подарунок, вартість якого не перевищує 98 гривень, що не входить ні у які рамки.
    Звідки взялася така цифра? За словами Сергія Міщенка, тодішнього голови робочої групи, цифру в 98 гривень запропонував Секретаріат Президента. Це 20% від встановленого законом на той момент прожиткового мінімуму. Мовляв, у нашій країні підносити подарунки чиновникам – майже традиція. І якщо зараз прийняти закон, згідно з яким коробка цукерок, пляшка коньяку чи ще який презент вважатимуться хабарем, то півкраїни доведеться пересаджати. До речі, сума “некорупційного подарунка” згідно з законопроектом повинна була зростати із зростанням прожиткового мінімуму.
    Тут можна тільки розвести руками: в якій ще країні хабарі можуть бути закладені в закон та ще й із перспективою зростання?
    Схоже, що ситуація в Україні дійсно нагадує вже ракового хворого, у якого метастази розповзлися по всіх життєво важливих органах. Для прикладу візьмемо одну лише підприємницьку діяльність.
    Навіть якщо ви працюєте абсолютно чесно, то не давати хабара податківцям, інспекторам пожежної безпеки, лікарям СЕС та іншим перевіряючим у вас навряд чи вийде. Чому? Та тому, що українське законодавство настільки заплутане, що дешевше раз на місяць відкупитися кількома сотнями гривень від податкового інспектора, який вмить доведе, що ви злісний “приховувач прибутків”, або пожежника, який розмахує папірцем, у якому написано, що вогнегасник у вас “не тієї системи” і висить на 20 см вище, ніж встановлено, або лікаря СЕС, що гидливо тикає наманікюреним пальцем у нібито брудний прилавок, ніж доводити їм, що ви – не верблюд. Адже збитки від простою магазину, перукарні тощо, закритих внаслідок “пожежонебезпеки” або “антисанітарії” у багато разів перевищать розмір хабара. Тим більше що він все одно закладений у ціну товару або послуги…
    Чи можливо викоренити хабарі? В принципі, звичайно, можна на мій погляд . Найпростіший спосіб – це перестати їх давати. Не буде тих, хто дає – не будуть і брати. Але ж ті, що беруть, створюють такі умови, коли, скажімо, за отримання однієї довідки вимагають “під неї” ще десять довідок… І кристально чесний прохач розуміє: краще дати на лапу відразу, ніж ще в десяти конторах…
    Інший шлях – підвищити зарплати усім чиновникам, що беруть хабарі до такого рівня, щоб вони боялися втратити робоче місце, а значить, і боялися брати хабарі. Але який це рівень і де взяти стільки грошей? До того ж підвищення зарплат ще не гарантує нічого: он суддям підняли зарплати в 3-5 разів і що, перестали в судах брати хабарі?
    Третій шлях – посилити покарання за хабарництво (гарячі голови навіть пропонують відрубувати, як раніше на Сході, “балувані” руки).
    Четвертий – удосконалити законодавство до такого рівня, щоб у ньому не залишилося лазівок для хабарників. П’ятий, шостий шлях…
    Так, усі ці шляхи-дороги вірні. Але всі вони повинні прокладатися одночасно, швидко і з величезним бажанням їх збудувати. Інакше толку не буде.
    От тільки якій владі це буде все ж таки під силу?

Коментування

Ваша електронна адреса не буде афішуватись.