Місія Свестуна: хабарник переміг стоматолога

Здійснилося! Довгоочікуване повернення стоматолога-хабарника Романа Свестуна на посаду головного лікаря Хмельницької обласної стоматологічної поліклініки, над яким ефективно попрацювали два суди Хмельниччини, відбулося дуже скромно, без звуків фанфар (більше читати тут: Справа стоматолога: запах купюр творить дива?. Голова обласної ради Микола Дерикот 27 листопада видав розпорядження, яким, посилаючись на рішення Хмельницького міськрайонного суду, поновив пана Свестуна на досить прибутковій посаді.

“Ви не переживайте, нікого виганяти не буду. Як раніше працювали, так і далі працюватимете. Ходять чутки, що я хочу приватизувати обласну стоматполіклініку. Так ось жодних реорганізацій, а тим більше приватизації, не буде. Ви ж розумієте, що це заклад комунальної власності… Я на вас не тримаю зла, бо знаю, що вас змушували давати свідчення”,— наче кіт Леопольд, Роман Свестун учора вів себе перед колективом, якого не бачив майже два роки. А потім (увага!) — здимів у відпустку на десять днів. Вочевидь вирішив сповна скористатися подарунком долі, вибравши невикористану відпустку за 2010-2011 роки. А відрядила на черговий відпочинок кохана дружина Наталія Свестун, яка паралельно очолює обласне управління охорони здоров’я.

До речі, останнім часом у медичному королівстві Хмельниччини так повелося, що словеса посадовець і хабар стали нерозлучними друзями. 11 січня 2011 року на хабарі взяли Романа Свестуна. Минуло трохи більше року і у липні 2012-го на чужих грошах ловлять першого заступника начальника управління охорони здоров’я облдержадміністрації Анатолія Козака (права рука пані Свестун — авт.). За даними прес-служби прокуратури області, він одержав хабар на загальну суму 300 доларів та 700 гривень від п’яти медичних працівників за сприяння у проходженні ними атестації. А Наталія Свестун на загал продовжує затягувати мелодію, що набила оскому, мовляв, у комунальних лікувальних закладах краю не беруть хабарів, у тому числі від пацієнтів (заява була озвучена на хмельницькому “33 каналі” 26 липня цього року — авт.).

Повертаючись до справи стоматолога, у колективі Хмельницької обласної стоматологічної поліклініки не вірять щирості Романа Свестуна і переконані, що систему поборів знову буде ввімкнено. “Насторожує те, що знову можуть збирати доноси і відновлять побори з лікарів, — коментує ситуацію голова профспілки стоматполіклініки, лікар-ортопед Віктор Коляско. — Раніше Свестун вимагав з працівника поліклініки по 500 доларів за місяць. Однак наші настрої залишаються оптимістичними — сподіваємося, що Верховний Суд України відновить справедливість. Взагалі не розуміємо, з якими очима повернувся на роботу головний лікар”.

Loading...
Теги: , ,
Редакція сайту не впливає на зміст блогів і не несе відповідальність за думку, яку автори висловлюють на сторінках "Незалежного громадського порталу"

У разі повного чи часткового відтворення матеріалів пряме посилання на "Незалежний громадський портал" обов'язкове!
Віталій Тараненко

Віталій Тараненко

Журналіст сайту "Незалежний громадський портал".
Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися

Коментарів: 8

  1. У Хмельницькому при владі банда, головний стоматолог-хабарник, дружина така ж сама, начальник управління, 31 тисяча доларів в кабінеті і суди на місці. “Правова держава”, бандитська влада, все було в нашій країні, але такого бандитизму ще ніколи.

  2. ой вэй..ну победил же)))значит мужик конкретный..
    а то что брал не брал
    брал к примеру но подставили и всё…не ожидал подвоха

    • Если свистун “конкретный мужик”, то пусть идет и занимается конкретными делами, а не сидит в кабинете в ожидании требуемых взяток. Он просто скользкий тип, удачно приютившийся у жены под боком.

  3. Віталій, а свистуни до Ядухи якесь відношення мають??? Ти чомусь це опустив….

  4. Історія не закінченої старої новели.

    Безпрецедентному публічному скандалі, в Хмельницькому районі, Хмельницької області, якому уже більше 5 років року – поставили крапку. Стара влада мовчала, а нова влада не допуститила мовчання «овечки». Все почалось із не простого !

    З ХАБАРЕМ ВЗЯЛИ ЛІКАРЯ – бувшого головного державного санітарного лікаря Хмельницького району Безкоровального Олега Івановича”, бувшого депутата Хмельницької районної ради, бувшого члена партії від відомої партійної організації. Як було встановлено слідством та судами, він, як посадова особа, безпосередньо і неодноразово брав хабарі. В основному брав у підприємців, брав гривнями так і доларами США за видачу дозволів. Правоохоронці зафіксували тільки два випадки, а скільки насправді було ?

    Навіть звиклих до такого роду сенсацій, ця новина здивувала громаду не тільки Хмельницького району але й жителів м. Хмельницького, невже це правда ? Адже, як відомо, ця людина із таким званням та посадою не випадково очолювала державну санітарно-епідеміологічну службу Хмельницького району. Так- на превеликий жаль це гірка правда !

    Свого часу працював одним із профільних лікарем в Хмельницькій обласній санітарно-епідеміологічній станції, тобто був на «ТИ» із головним державним санітарним лікарем Хмельницької області Коломійцем М.П. Разом із ним наставляв, так би мовити своїх підлеглих в районних санітарно-епідеміологічних станціях, як з чистими руками і совістю боротися проти … тієї самої корупції, хабарництва.

    Злет на посаду головного державного санітарного лікаря Хмельницького району Олега Івановича Безкоровального, відбувся завдяки головному державному санітарному лікарю Хмельницької області, того ж самого Коломійця Миколи Петровича, який аж двічі відвозив Безкоровального Олега Івановича в МОЗ для затвердження. Чому двічі,можливо запитають читачі, та тому,що на цю посаду, повинна бути призначена людина-професіонал, яка повинна мати відповідні організаторські здібності, відповідний стаж роботи, не мати шкідливих звичок, повинна мати чисті не волохаті руки та інше добротне. Тому і з першого разу Безкоровального О.І. і не затвердили. Як затвердили з другого разу читачі нехай вгадають з трьох раз!

    Підприємці Хмельницького району неодноразово стверджували, що головний державний санітарний лікар Хмельницького району Безкоровальний О.І., персонально не тільки відкрито вимагає хабарі за всякого роду дозволи, кришування, від кати, та бере не тільки в гривнях, вибачте, а і в доларах США(нехтує нашою рідною валютою). Про це і неодноразово доводилось не тільки керівництву району в особі Голови Хмельницької РДА , але й його заступникам, голові Хмельницької районної ради,прокуратурі.

    Колектив невидима сила розколола на дві частини, одні співчували йому, інші «…важко навіть уявити цей моральний стан…говорили підлеглі, ми всі ходили і опускали голови – соромно було підприємцям та людям в очі дивитись…»

    Але чого гріха таїти, формувались корупційні схеми безпосередньо в районній санітарно-епідеміологічній станції, і ці схеми формувались безпосередньо під керівництвом головного державного санітарного лікаря Безкоровального О.І. при мовчазності і самого бувшого керівника Хмельницької РДА Вітвицького І.А. та його заступника п. Вибодовської. Гроші брали майже за все, від видачі дозволу до позитивного акту про обслідування санітарно-гігієнічного стану об’єкту, навіть за проставляння штампику в медичній книжці про санітарний мінімум.

    Вперше про це заговорили журналісти та депутати Хмельницької обласної ради. Невдоволені розповідали свої історії перед телекамерами. До прикладу, це інтерв’ю було в ефірі одного з українських телеканалів.

    Головний державний санітарний лікар Хмельницької області Коломієць М.П. чи не єдиний керівник, котрий із самого початку та за весь період діяльності Безкоровального О.І. особисто фіксував серйозні порушення свого підлеглого на посаді головного державного санітарного лікаря Хмельницького району, але чи не хотів, можливо і побоювався його, так і не добився прийняття вичерпних мір профілактичних заходів до нього. Ось його відписки в одну із прокуратур області «.. ніяких «ознак» чогось незаконного немає, із ним, тобто Безкоровальним О.І. проведена роз»яснювальна робота».Це надавало впевненості «одноосібному санітарному господареві району» Безкоровальному О.І., котрий навіть свою «команду» запевняв, що йому пообіцяли — з посади ніхто його не усуне.
    У вузьких кругах Безкоровальний О.І. відкрито, цинічно посміхаючись говорив відверто, «…не доказано…гроші траба вміти відмивати..»

    Місцеві бютівці не чекаючи рішення суду спрацювали моментально. За порушення статуту виключили перевертня із партії.

    Інші-створили лазівки для юридичного опротестування, корпоративний захист цьому перевертню. Ось, який буклет підготовив в газету «Проскурів» заступник Безкоровального О.І,- Балашов Олег Васильович, як представник трудового колективу Хмельницької районної санітарно-епідеміологічної станції на той час, сьогодні – начальник Хмельницького міськрайонного управління Держсанепідслужби у Хмельницькій області, головний державний санітарний лікар м. Хмельницького. «… О.І.Безкоровальний , оперативно вирішував питання щодо на¬дання матеріальної допомоги та премій, поряд¬ний та справедливий керів¬ник. Завдяки його організатор¬ським здібностям та індиві¬дуальним рисам характеру, ми відчули себе колективом однодумців, який спромож¬ний ставити мету, знаходити шляхи її досягнення та аналізувати отриманий результат…» Це вже було падіння моралі.

    Безкоровального О.І. не насторожували слова колег «… Олег не туди йдеш…зупинись» Мовляв, це вже не здирство, а кримінал. Але Безкоровальний О.І. любив мовити «…То не мої проблеми, хоче висновок, нехай платить…» Спрацював хапальний рефлекс. У цій країні страху у хабарників немає, бо їх, як правило, у в’язницю не саджають. Чоловік, очевидно, добре орієнтуючись у зв’язках і можливостях.

    Операція по затриманню хабарника з участю працівників УБОЗа та прокуратури пройшла зразково, як у телевізійному серіалі. Була зустріч в кабінеті Хмельницької районної санітарно-епідеміологічної станції, а потім Безкоровального О.І. вивели в наручниках.Обшуком в службовому кабінеті,цього районного перевертня знайдено та вилучено:грошові кошти в сумі 500 гривень,грошові кошти в сумі 205 гривень грошові кошти в сумі 10 євро грошові кошти у сумі 1400 доларів США пластикові картки на пальне А-95 , на 2000 літрів мобільні телефони – 5 шт. , один із його працівників, що був свідком при обшуку,говорить, я навіть гадки не мав,що в сейфі та шафі для одягу, у потаємних місцях зберігалось таке.

    Хабарники нині ввічливі, сумирні, нікого не змушують тортурами чи погрозами нести долари за ті чи інші дії. Словом, це наче і не вимагання хабара, а джентльменська дружня пропозиція. Їх треба теж розуміти. Вони бувають в області, ще десь інде, і в них виникає потреба в коштах. Чомусь головний державний санітарний лікар Хмельницького району Безкоровальний О.І. не просив якнайшвидше передати ті 100 доларів та 200 грн. йому. А прохачі усвідомлюють, що в того ж таки головного державного санітарного лікаря Хмельницького району є можливість дати мінімальний штраф 51 грн., а може і дати більше – 400 грн. за одне і теж саме порушення санітарно-гігієнічних норм та правил, і все залежить тільки від нього.
    Стосовно вирішення цієї кримінальної справи, то, враховуючи зв’язки у «вищому світі» Безкоровального О.І., поголос серед Прибужжан був однозначний: судом йому буде призначено умовне покарання з іспитовим строком. Але, як ми вже повідомляли у попередньому номері газети, суд хоч і присудив мінімальне покарання за цей тяжкий злочин — п’ять років, але без реального відбуттям його Безкоровальним О.І. у в’язниці, із збереженням йому посади головного державного санітарного лікаря Хмельницького району, та ще, ви не повірите, відшкодуванням йому, коштів «за вимушене відсторонення від роботи», в сумі . в сумі 10133 грн. 60 коп. державних коштів.
    Тобто, ні суд першої інстанції, ні судова ко¬легія апеляційного суду Хмельницької області, ви¬носячи вирок Безкоровайному за фактом хабарництва, ні пари з вуст не випустила стосовно ДОЦІЛЬНОСТІ чи НЕДОЦІЛЬНОСТІ позбавлен¬ня Безкоровайного права обіймати певні посади, а значить права подальшого перебування чи не перебування його на посаді голов¬ного державного санітарного лікаря Хмельницького району.
    Суд просто обійшов увагою цей пункт статті про хабарництво. Мов¬ляв, хай хто хоче, так і трак¬тує нашу мовчанку з цього приводу. А коли так, то будь ласкава, обласна санстанціє, себто — Українська державо, волею Хмельницького між¬районного суду, підкріплено¬го ухвалою апеляційного суду Хмельницької області, виплати хабарнику і здирни¬ку Безкоровайному «за час його вимушеного …прогулу» (начебто він не за хабар ви¬мушено «прогуляв», а був захоплений піратами в Со¬малі) понад 10 тисяч гривень зарплати.

    Так і хочеться сказати, чи¬таючи подібний вердикт: «Спасибі, панове судді, що хоч грошовою компенсацією злочинцю обійшлися, а не зобов’язали всіх, хто виводив на чисту воду хабарника Без¬коровайного — слідчих, про¬курорів, УБОЗівців, та и зре¬штою всіх, кого оббирав він як липку на посту санітарно¬го рвача — вибачитись та в ніжки поклонитися Олегу світ Івановичу. Думаю, от коли й справді пошкодуєш, що в судах сидять живі люди, а не роботи, як приснилось Оле¬гу Івановичу, які безпристрас¬но, без огляду на посаду і зв’язки підсудного видавали б на-гора вироки й ухвали.

    Зрештою, справедливості ради зазначу, що незважа¬ючи на все, крапку в цій історії ще не було поставлено.

    За протестом обласної прокуратури справа про поновлення пана Безкоровайного на посаді головного державного санітарного лікаря Хмельницького району знаходилась на розгляді Верховного суду України. А поки що Олег Іванович, як ні в чим не бувало, продовжував справно справляти державну службу в ролі головного санітарного лікаря Хмельницького району.

    І ось,як то кажуть кінець, справі вінець.

    16 березня 2010 р. колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України скасувала вирок Хмельницького міськрайонного суду від 15 жовтня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 2 грудня 2008 року щодо Безкоровального О.І., справа направлена на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.

    29 вересня 2010 р. Ухвалою колегії суддів судової палати апеляційного суду Хмельницької області, за заявою прокурора Хмельницької області, постанова Хмельницького міськрайонного суду від 10 листопада 2008 року про звільнення Безкоровального О.І. від покарання, призначеного вироком Хмельницького міськрайонного суду від 15 жовтня 2008 року також скасована.

    26.07.2010 р. вироком Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницького області засудила головного державного санітарного лікаря Хмельницького району Безкоровального Олега Івановича на п’ять років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов’язані з виконанням контролюючих функцій в санітарно-епідеміологічних службах на три роки.
    А ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 25 жовтня 2011 року вирок про позбавлення волі на п’ять років з позбавленням права займати посади, пов’язані з виконанням контролюючих функцій в санітарно-епідеміологічних службах на три роки, за скаргою засудженого Безкоровального О.І. – залишено без задоволення.

    Мабуть, читачів мучить запитання: «Як могло таке трапитися, що головний державний санітарний лікар Безкоровальний О.І., депутат Хмельницької районної ради , який проводив в районі навіть «благодійницьку» роботу», систематично вимагав та брав хабарі?

    На жаль, ми достеменно не знаємо причин падіння людини, якій було довірена посада головного державного санітарного лікаря району: чи на його дії вплинула тяга до наживи, а чи корупційна система в країні спрацювала? Однозначно лиш можна сказати, що нинішня підготовка кадрів, просування непідготовлених рядових лікарів своєї «команди» з низькими моральними якостями на високі пости веде не в Європу, а до подальшої зневіри до любої влади, занепаду країни в усіх відношеннях.

    ВОВКОДРАЙВЕР
    17.12.2013 р.

  5. СЬОГОДНІ – ЧАС БАБЛА ДЛЯ ГОЛОВНИХ ДЕРЖАВНИХ САНІТАРНИХ «РВАЧІВ»

    Дикий капіталізм приніс у владні кабінети державної санітарно-епідеміологічної служби Хмельницької області ракову пухлину швидкого збагачення. Усе почали вимірювати грошима, навіть на державній службі. Чиновники нині відкрито змагаються, у кого шикарніший будинок чи автомобіль, кабінет чи рушниця.
    За вікном непманська свобода, якої слуги народу не мали навіть під час загнивання соціалізму в епоху Льоні Брежнєва.
    Можна в чомусь погодитись із Сільвіо Берлусконі, що корупція для санітарної служби все одне що мастило для коліщати. Не підмажеш – не поїдеш.
    Але це для економіки, де роблять щось конкретне й заробляють гроші.
    А що робити з «санітарями», державною машиною, витрати “мастила” на яку починають переходити здорові межі? Поливаєш, а вони витікають як у безодню. Така машина стає небезпечною для суспільства.
    Уявіть собі декількох хабарників, санітарних таких собі «РВАЧІВ», в доброму костюмчику, вмостившись в іномарку та поїхав на об’єкти, збирати дань.
    Про що думають бідні «санітарні лікарі», коли бачать такий витвір дикого капіталізму?
    Не про чесну роботу, і не про середньостатистичного підприємця – хмельничанина, якого щодня грабують і обкладають даниною та поборами. Вони беруть приклад зі свого шефа. І намагаються жити не гірше.
    Над позитивним образом не бідного головного рвача санітаря працює з півдесятка санітарних лікарів-прихлєбателів. Не жаліючи фарб, малюють портрет борця. Санітарно-епідеміологічній станції, замість того щоб боротися з профілактикою інфекційної захворюваності, продукує телевізійну та газетну продукцію.
    Схожу картину можна спостерігати біля будь-якої серйозної регіональної контори. – інакше цю службу не назвеш.
    Дивно, чому досі спецслужби не організували витоку інформації та не показали, що робиться в кабінетах головних державних санітарних лікарів Хмельниччини ?
    Чому б не продемонструвати пакети із грошима, на яких прізвища хабарників про що не раз писала преса?
    Що й чому приховують?
    Адже оперативні заходи проти санітарних перевертнів, хабарників велися за бюджетні гроші. І народ має право знати про рівень корупції та хабарництва, що буйним цвітом розквітає в найвищих кабінетах.
    Ось маленька хронологія !
    12 червня 2008 року Теофіпольський районний суд Хмельницької області розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про обвинувачення завідуючого санітарно-гігієнічним відділом Теофіпольської районної санепідемстанції у Хмельницькій області, який взяв такого собі хабарика в розмірі 800 гривнячків, та м’ясця 12,7 кг., за те, що буде «кришувати» цього маленького місцевого «м’ясника» – підприємця.
    Хмельницьким міськрайонним судом за неодноразові хабарі (не хабаря- а за хабарі) в листопаді 2008 р. засуджено Головного державного санітарного лікаря Хмельницького району, депутата Хмельницької районної ради в свій час Безкоровального Олега Івановича на 5 років лишення волі, але із відтермінуванням на 1 рік.
    06 жовтня 2008 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області, встановила,що головний державний санітарний лікар Летичівського району Кутинець Володимира Васильовича 25 вересня 2008 року затримано за хабар в своєму службовому кабінеті в розмірі 2500 косих від приватного підприємця.
    30 березня 2009 року Кам’янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області засуджено Керничного Олега Володимировича , який являючись службовою особою – головним державним санітарним лікарем Кам’янець-Подільського району, 21 травня 2008 року в приміщенні службового кабінету Кам’янець-Подільської районної санітарно-епідеміологічної станції отримав кучу продуктів і конінки «Grands Moldaviens», та ще й в придачу 2000 шт. за відновлення роботи кафе-бару «Білосніжка» в с. Смотрич Кам’янець-Подільського району, експлуатація якого була тимчасово заборонена згідно винесеної ним же постанови від 14.05.2008 року.
    Вони і сьогодні на владному Олімпі – їм усе можна.
    Навіть губернатор області безсилий боротися із цією раковою пухлиною. Бо керівників регіональних управлінь призначають у Києві. Досить часто без погодження з головою ОДА.
    Бува, що з Києва до регіону присилають своїх чиновників. Вони не знають місцевої “специфіки” і швидко опиняються на нарах. Так трапилося з керівниками управління захисту прав споживача та ветеринарної служби на кордоні. У Львові своїх “митарів” вистачає.
    Деколи призначення на посади не піддаються жодній логіці.
    Начальники податкової інспекції стають керівником управління охорони навколишнього середовища. Ректори університету правового профілю посідає крісло заступника начальника управління земельних ресурсів. Юрист стає будівельником. Діти торгаша – суддями… Потім вони такі рішення приймають, що юристи беруться за голову.
    Міліціонери податкової міліції після виходу на пенсії відлітають у вирій на митницю. Водій прокурора стає заступником начальника ДАІ області. Посада керівника району давно перетворилася на медаль “за партійні заслуги”.
    Освіта, досвід професіоналізм – усе це дуже далеко.
    Влада в регіонах нині нагадує старе, трухляве дерево. Здалеку подивишся – вражає: ніби міцний стовбур, густа крона. Глянеш зблизька – занепокоїшся: кора порепана, деревина в дуплах. Подує добрий вітер – і зламається на корені.
    Теперішня владна вертикаль з першого погляду здається монолітною та стрункою. Жодної задиринки. Це – якщо дивитися зверху вниз.
    А коли навпаки – знизу вверх?
    Знизу постає зовсім інша картина. Губернатор у регіоні далеко не князь і не перша особа, такий собі шеф клубу за інтересами. Є спільні інтереси – є одна команда. Нема зацікавленості представників різних відомств – нема команди.
    Регіональна влада перерозподілена між двома групами впливу. Перша – це столичні відомства, які призначають своїх керівників обласних управлінь. Друга – бізнесові групи, піраміди яких опираються на центр.
    Губернатор – громовідвід, на який можна списати всі промахи.

    Пригадую, як В’ячеслав Чорновіл після обрання Леоніда Кравчука президентом відмовився від крісла губернатора Львівської області. Перебрався до Києва, де очолив РУХ. Через кілька місяців повернувся до Львова, зустрівся з колегами в облдержадміністрації. На запитання, чи щось можна вирішити у “білому домі”(облдержадміністрації), відповів лаконічно: “Ні!”
    З тих часів відбулася лише одна суттєва зміна.
    Якщо за часів Чорновола в Києві на львівських чиновників дивилися з повагою й пересторогою – якого коника можуть викинути, то тепер з апетитом і викликом – чим ви нас можете здивувати?
    І дивують!
    У радянські часи в поїзд Хмельницький -Київ на станції вантажили ковбаси та шинки для столичної владної еліти. Усе робили вночі, щоб, не дай Боже, народ не бачив. Тепер відкрито до Києва возять кейси із сотнями тисяч доларів.
    Чиновники із презирством на такі кейси кажуть “бабло”. Деякі з них уже не мають часу рахувати долари – вимірюють суми лінійками.
    Шалені контрабандні гроші розбестили регіональну та столичну владу. Щомісячна “матеріальна допомога” з обласних стала ледь не правилом. Платять за посади, за спокійне життя на теплих кріслах, за добре ставлення начальства.
    Тому й не дивно, що більшість губернаторських планів та реформ не здійснюються. Керівник регіону практично не має на кого опертися. На словах – усі підтримують губернатора, а на ділі – підприємливі князьки “баблом” підгодовують свого царька в Києві. І стають недоторканими.
    Зваживши на високий рівень корупції та хабарництва серед чиновників, можливо, варто надати особливі повноваження губернаторам проблемних областей, де традиційно при призначеннях гору беруть меркантильні інтереси? Щоб голови облдержадміністрацій самі виходили на центральні органи влади із пропозиціями, кого призначати на “теплі” посади.
    Виграють усі.
    По-перше, хабарів не будуть вивозити з регіону в Київ. По-друге, менше стануть розбещувати “баблом” столичних чиновників.
    P.S. Перелік найбільш популярних в областях контор, за які серед чиновників йде справжня війна: ДАІ, ВВІР, УВС, митниця, прокуратура, податкова, суди, санепідемслужба, управління юстиції, земельних ресурсів, екології, захисту прав споживачів, служба автомобільних доріг, регіональний фонд держмайна, управління МНС, екологічна служба на кордоні, великі лікарні…
    Більш детальний список читачі можуть самі продовжити в коментарях.
    КОЛИ ВИ ВЖЕ НЕЖЕРЕТИСЬ ?

  6. Хабар як норма життя ?
    В. ТКАЧУК

    Корупція — явище міжнародне і позачасове. Вона продовжує існувати й у країнах розвиненої демократії, але там це скидається на хворобу людини із сильним імунітетом: захисні сили організму активізуються й успішно борються з недугою. Країну, де демократія перебуває в жалюгідному стані, можна порівняти лише з організмом, ураженим синдромом імунодефіциту, — хвороботворні бактерії безперешкодно розмножуються, вражаючи орган за органом. Чому так складно боротися з корупцією? Не в останню чергу тому, що це тіньовий бік нашого життя, а боротьба з тінню здається неможливою. У корупції немає проголошених принципів, своєї ідеології, відповідно немає і серйозної контрідеології. Але найголовніше — розмитий образ ворога: в умовах, коли бере або дає майже кожен, потрібно починати боротьбу із самим собою. А до розуміння цього потрібно ще дорости.
    «Я думав, він порядна людина, а він…»
    У багатьох у свідомості укоренилося: корупціонер — це якщо по-крупному. А якщо по дрібницях — це просто хабарник. І ми здебільшого, звісно, проти корупції у верхах, але зовсім не обов’язково проти дрібних банальних хабарів. Та й як без них? Ні в лікарню, ні в дитячий садок, ні до школи, ні в «присутствене місце». Ми не готові визнати, що, роблячи дрібні підношення чи вирішуючи рядове питання «по знайомству», граємо у велику спільну гру під назвою «корупція». Полегшуючи собі життя по дрібницях, ми програємо по-крупному нормальне цивілізоване життя і не покладаючи рук трудимося над удосконалюванням розгалуженої і налагодженої корупційної системи.
    Хабар і зв’язки міцно увійшли в нашу повсякденність як норма життя. І якщо раптом одного чудового (чи жахливого?) ранку ніхто ніде нічого не стане брати — навіть страшно подумати, наскільки ускладниться наше життя. Для прикладу наведемо реальне висловлювання, почуте в черзі до чиновника: «Наскільки зараз легше жити, ніж за радянської влади. Жодних проблем хабар дати — були б тільки гроші. А раніше — це ж згадати страшно: усіх знайомих доводилося піднімати, щоб вийти на потрібних людей».
    На щастя, поки ще дають не всі і беруть не всі. Одні — з «високих міркувань», інші — тому що, як вони це називають, «не вміють», а по суті, певне, просто генетично нездатні переступати моральні норми. Але чи довго протримаються ці «останні з могікан», якщо існуюча корупційна система продовжуватиме існувати? Найбільше насторожує — це те, що і брати, і давати перестало бути соромно. Більше того — соромно стає НЕ давати. «Я думав, він порядна людина, а він…» — таку фразу вимовив один лікар на адресу пацієнта, котрий не «віддячив» йому по закінченні лікування. Відбуваються найнебезпечніші зсуви моральних цінностей: від «не віддячив» до «невдячний»; від «порушив порядок (дачі хабарів)» — до «непорядний».
    Зараз, коли стало престижним уміння заробляти гроші і «красиво жити», про тих, хто «бере», кажуть хоч і з деяким осудом, але водночас і з дозою дуже нездорової заздрості — людина «гарно влаштувалася». А «суб’єкти корупційних дій», які звикли «давати», теж не дуже соромляться — вміння підкупити, «віддячити», «задіяти зв’язки» теж стало у свідомості більшості позитивних якостей, «умінням жити». Іноді навіть кажуть про високий ступінь соціальної адаптації тих, для кого невимушено дати хабар і взагалі «прокрутитися» не становить проблеми. Що ж, якоюсь мірою це вірно. Принципи виживання в суспільстві передбачають прийняття загальних «правил гри», і той, хто не вписується в систему, неминуче буде нею відторгнутий. Однак усякій адаптації має бути своя межа, інакше людина може «розчинитися» у системі і втратити себе як особистість. Але чи готові ми визнати, що з нами усіма щось не так?
    Чому ми даємо хабарі?
    Досить часто люди дають хабарі або «дякують» навіть у тих випадках, коли в цьому немає потреби, або на це ніхто не розраховує. Та ще й переживають, чи візьмуть, докладають зусиль, щоб усе ж таки взяли. І хоч як це парадоксально, але людина, яка дає хабар, попри певні матеріальні втрати, нерідко відчуває моральне задоволення. Вона горда тим, що вона «пробивна», вміє «крутитися», захисник інтересів сім’ї, їй будь-яка справа по плечу, вона здатна вирішити будь-яку проблему. А буває, це просто відчуття полегшення і радість, що заощаджено час і нерви: не потрібно довго оббивати пороги різних кабінетів і проходити сім кіл чиновницького пекла. Хабарі, до речі, зовсім не обов’язково передбачають бажання обійти закон. Їх дуже часто дають із чистої перестраховки навіть у тих випадках, коли все законно, прозоро, ніхто не вимагає і взагалі немає ніяких передумов для занепокоєння. У цьому разі людина немовби платить за свій душевний спокій: «Я зробив усе, що міг». Тут спрацьовує бажання відчувати, що ти контролюєш ситуацію, що твоя доля не залежить від сторонніх людей. Нерідко так чинять люди із уразливим складом психіки. Вони ж іноді «дякують» зі страху, що «коли не дам — обов’язково відіграються». Особливо це стосується тривожних мам. Вони роблять подарунки абсолютно всім, хто має справу з їхніми дітьми, — нянечкам у дитсадку, вихователям, учителям, лікарям і медсестрам. Інші, трохи багатші, батьки вирішуючи всі дитячі проблеми з допомогою грошей, упиваються своєю роллю вершителів доль своїх дітей.
    Та найчастіше хабар дається з простого міркування, що «так роблять усі». І в цьому разі головним є елементарний страх виділитися, порушити правила гри. Багато людей при цьому стурбовані тим, щоб не видатися біднішими за інших. Тому для них дача хабара — показник спроможності, і вони тривожаться, щоб дати не менше від інших. А ось ті, кому хочеться показати свою перевагу, постараються дати більше, ніж інші. Для дуже заможних людей «купівля» всіх, хто потрібен (і навіть не дуже), — це відчуття ейфорії від влади над тією людиною, котру вони зробили залежною нехай не від себе, але від своїх грошей. Характеристику «у нього все куплено» можна заробити лише будучи дуже заможною людиною. До цього прагнуть і цим, на жаль, пишаються. Нерідко дають хабарі направо й наліво ті, хто звик їх брати на своєму робочому місці. Така людина не може зрозуміти, що хтось не бере (хіба що дали мало), зате без труднощів може уявити собі, що про неї подумають і як зіпсують їй життя, якщо вона не дасть, — адже вона судить по собі.
    Чи є психологія у хабарника?
    А чому людина бере хабарі? В обивательській свідомості відповідь проста: «А чого ж не брати, якщо дають». Але хотілося б зазирнути в душу хабарника: що він при цьому відчуває? І чи є у нього взагалі душа і якась психологія? Адже іноді дрібний корупціонер представляється нам якимось автоматом. Кинув монетку — і от він ожив, запрацював, заблимав лампочками і навіть видав бажаний результат. Але це не так. Той, у чиє життя хабар увійшов як звичний елемент виконання посадових обов’язків, теж відчуває емоції, у нього у свідомості утвердився ряд постулатів, які виправдовують сформований стан речей.
    Звісно, найпоширеніше пояснення: так прийнято. Приходячи на певну посаду, людина найчастіше вже знає, що її справа — брати і ділитися з вищестоящими (грошима або подарунками — не суть важливо). Тупуватих швидко вчать, клінічно чесних виживають або підставляють. (Найпоширеніший приклад — це коли колектив «здає» як хабарника саме того зі своїх членів, хто, не беручи хабарі, «збиває ціну»).
    Стаючи частиною корупційної системи, людина не вважає себе злочинцем. Вона просто дотримується правил гри, виявляє лояльність стосовно системи. Так, її можуть упіймати на хабарі, але ризик тут у її свідомості такий же, як потрапити під машину. Тобто дуже невеликий, якщо дотримуватися правил руху корупційних грошей: «узяв сам — поділися з тим, хто вище». Звісно, бувають трагічні випадки. То що ж, через це по вулицях не ходити, чи що? Хабарі не брати?
    Мало кому хочеться відчувати себе поганим, і тому більшість знаходять виправдання своїм діям. Багато хто взагалі не вважає себе за хабарника, розглядаючи «підношення» як справедливу доплату до злидарської зарплати. На жаль, цілим категоріям дрібних корупціонерів їхня роль за умовчанням була нав’язана державою встановленням заробітних плат, на які неможливо прожити. Однак гасло, що зміцнилося у свідомості« «хабарництво як спосіб виживання» несе в собі серйозну загрозу. Адже такою хиткою є межа між «вижити» і «нажитися»… І найгірше, що неминуче моральне розкладання охоплює саме ті категорії громадян, які завжди були совістю будь-якого суспільства: лікарі придушують у собі почуття співчуття і милосердя, учителі — честі та справедливості. А без цих чеснот вони ризикують перетворитися на ремісників, бездушних функціонерів і навіть на катів від медицини та педагогіки. Ті ж, хто не бере (крий Боже засумніватися в тому, що таких чимало), несе на собі частину загальної ганьби та сорому за своїх колег по цеху.
    У більшості ж своїй ми просто схильні переоцінювати власні заслуги, нам постійно здається, що наші трудовитрати не оплачуються належним чином, що нас недооцінили, і межі цьому відчуттю немає. Тому багато людей сприймають хабар як справедливу доплату за свою «самовіддану» працю.
    «Вони так бояться, що їм здається,що вони вже народилися чесними»

    Отже, ми бачимо, що і ті, хто бере, і ті, хто дає, — зовсім не обов’язково страшні лиходії, а здебільшого звичайні пересічні українці, які найчастіше у своїх діях керуються зовсім не злочинними мотивами. Буденність хабарництва притупила відчуття небезпеки. Адже хоч би яку соціально-економічну проблему ми взяли, в основі її знайдемо ту саму «зовсім не страшну» малу корупцію. І якщо нехтувати цим явищем, ми й далі будемо спостерігати, як не спрацьовують прогнози кабінетних економістів. А либонь корозія корупції непомітно роз’їдає і наші душі. Ми перестаємо вірити в звичайну, а не передоплачену доброту, милосердя, професійний обов’язок, співчуття, бажання допомогти «просто так» — щоб стало світло й радісно на душі. Ми хоча б припускаємо, що це можливо, а от діти наші ростуть маленькими циніками, прагматиками, а може (страшно подумати), просто реалістами…
    Але що ж робити? Після всього вищевикладеного дуже сумнівною здається порада «почни із себе». Не можна вимагати від пересічного громадянина виходити один на один на боротьбу із системою — це справа героїв. Та все ж глобальні громадські процеси безпосередньо залежать від дій кожного з нас. У психологів є універсальна порада щодо будь-яких поганих схильностей: «Ти вільний чинити так, як вважаєш за потрібне, якщо не в силах відмовитися від поганої звички, але щоразу, беручи до рук сигарету, келих зі спиртним, тістечко перед сном або хабар — пам’ятай, що це шкідливо, негарно й неправильно». Якщо кожен, хто бере і хто дає, однозначно розумітиме, що це соромно й гидко, то зрушення в суспільній свідомості відбудуться навіть у тому разі, якщо ніхто відразу й не перестане це робити. Революції спочатку відбуваються в умах людей — про це ніколи не можна забувати.
    Загальновідомо, що кожен народ має той уряд, на який заслуговує, і ту систему, котра його влаштовує. Тому необхідно послідовно будувати громадянське суспільство, вдосконалювати закони й навчатися їх дотримуватися, треба розвивати демократію. Але це довгий еволюційний шлях, і «світле майбутнє» десь ще далеко за горизонтом. Що ж можна зробити на рівні держави, суспільства? Хоч як це парадоксально, найбезглуздіше в існуючих умовах — оголошувати боротьбу з хабарництвом. Це скидалося б на встановлення сухого закону в країні, де десятиріччями йшло повальне пияцтво і було не злічити остаточних алкоголіків. Боротися необхідно з причинами, які породжують корупцію. Спочатку потрібен аналіз чинників, які породжують це явище, загальнонаціональна дискусія і як результат — серйозна антикорупційна програма.

    Тому для початку корупція в усіх її проявах має стати надбанням найширшої гласності. Адже щоб ефективно боротися зі злом, слід сформулювати його й висвітлити найрізнобічнішим чином. Про корупцію в усіх її аспектах і проявах мають розмірковувати журналісти й аналітики, економісти й історики, соціологи та психологи, правознавці, вчені-міжнародники та простий люд. Українці повинні дізнатися про масштаби цього явища і про ті методи, якими з ним можна боротися; про те, наскільки реально перемогти корупцію в умовах злидарських заробітних плат, політичної й економічної нестабільності; яким чином борються з цим злом в інших країнах. І, може, найцікавіше — яким чином можна настільки залякати хабарників, щоб про них можна було говорити: «Вони так бояться, що їм здається, що вони вже народилися чесними».

  7. ТЕРМІНОВО ШУКАЮ ТАКОГО !

    А У ВАС НЕМАЄ ТАКОГО СТОМАТОЛОГА ?
    У лютому 2010 року головним лікарем комунального закладу «Хмельницька обласна стоматологічна поліклініка» в м. Хмельницький, Хмельницької області призначено Свестуна Романа Степановича. Не дивлячись,що його кандидатура викликала багато запитань у депутатів в тому числі: чому на цю посаду брати приватного лікаря з Чернівців, невже на Хмельниччині бракує своїх професіоналів? Обурився й колектив стоматологічної поліклініки, – як нюхом чув,що буде щось негаразд. Але, хто на той та і на сьогоднішній час прислухається до думки простих людей. Сесія Хмельницької обласної ради(голова на той час Гладуняк Іван) затвердила Свестуна Р.С. на цій посаді.
    У січні 2011 року Свестуна Р.С. затримано на його робочому місці при спробі отримання хабара. Він вимагав та отримав через підлеглого хабар у розмірі 5000 грн. у приватного підприємця по стоматології,за отримання довідки на продовження ліцензії з надання медичних послуг. У його службовому кабінеті було додатково вилучено 31 тис. дол. і 14,2 тис. грн., походження яких головний лікар пояснити не зміг.
    Прокуратурою області доведено 53 епізоди хабарництва головного стоматолога Хмельниччини Свестуна Р.С., який разом із Коржан Світланою Михайлівною, завідуючою оргметодвідділом цього ж комунального закладу охорони здоров’я «Хмельницька обласна стоматологічна поліклініка» вимагали та одержали від медпрацівників в галузі стоматології(головних лікарів стоматологічних поліклінік області та їх заступників, завідуючих стоматологічних відділень центральних районних лікарень області,лікарів стоматологів-терапевтів районних ЦРЛ, хірургів-стоматологів районних ЦРЛ,) і суб’єктів господарювання області та міста Хмельницького понад 135 тисяч гривень хабарів Встановлено,що хабарі давались за здачу звітів по стоматології, видачу позитивних рецензій для проходження атестації по присвоєнню,підтвердженню кваліфікаційних категорій, заключень про відповідність стоматологічних кабінетів діючим стандартам,правилам та нормам, отримання відповідних ліцензій для роботи стоматкабінетів.
    Суд першої інстанцій перекваліфікував статтю по хабарництву на шахрайство. Суд другої та касаційний інстанцій підтвердив правильність кваліфікації злочину Свистуна Р.С., тобто з хабарника на шахрая, та З А С У Д И В :Свестун Романа Степановича на 3 роки позбавлення волі, Коржан Світлану Михайлівну на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, але була застосована амністія,якою засудженого від призначеного покарання звільнити.
    У вересні 2010 р. голова обласної державної адміністрації Василь Ядуха підписав розпорядження про призначення начальником обласного управління охорони здоров’я Свестун Наталії Володимирівни — дружини головного лікаря обласної стоматполіклініки. Свестун Романа Степановича Посаду, яку досі на Хмельниччині займали незаперечні медичні авторитети, посіла спеціаліст із дев’ятирічним стажем роботи лікарем ультразвукової діагностики в Чернівецькому пологовому будинку і двомісячним — зав. відділенням Хмельницької обласної лікарні. Тут уже ніхто нічого не аргументував. Навіщо? Кадрова політика чинної влади «від Бога», проста й прозора: тільки «свої». А обізнані люди твердять про дружні стосунки голови ОДА В.Ядухи з родиною Наталії Володимирівни Свестун.

    У січні 2011 року Роман Свестун був узятий «на гарячому» — під час отримання хабара на суму 5 тисяч гривень від приватного підприємця за довідку-лист про відповідність його стоматологічного кабінету вимогам ведення господарської діяльності. Під час обшуку в кабінеті головлікаря працівники СБУ вилучили також 31100 доларів, 50 євро і 14200 гривень. Звідки взялися зазначені гроші, господар кабінету пояснити не міг. Йому допомогли відновити пам’ять десятки свідків, відео- та аудіозаписи, що їх, виявляється, тривалий час вели правоохоронці.
    Дружина стоматолога-хабарника, яка очолює Управління охорони здоров’я Хмельницької облдержадміністрації, Наталія Свестун про всяк випадок біжить у РАГС і оформлює розлучення з чоловіком. Це стається за лічені дні після затримання зубного боса. Подейкують, що у пришвидшенні вирішення сімейного питання посприяв сам губернатор області Василь Ядуха, з яким у пані Свестун склалися родинні зв’язки.
    08.12.2012 Посадова особа,державний службовець, начальник управління охорони здоров’я Хмельницької ОДА Наталія Свестун визнала свого бувшого, по її милості чоловіка Романа Свестуна, шахраєм.(прямо Павлік Морозов),про це вона навіть заявила у коментарі журналісту видання “Дзеркало тижня”.
    Водночас вона вважає, що Роман Свестун кошти. Які отримав внаслідок шахрайства витрачав — на обрізання дерев, на поїздки в райони, розпочав ремонт у поліклініці.
    Працівники обласної стоматполіклініки заявили про нечисті сліди вчорашнього шефа: “витрачено півмільйона гривень з обласного бюджету на ремонт зуботехнічної лабораторії, який не відповідає жодним санітарно-гігієнічним вимогам; всупереч вимогам щодо економії бюджетних коштів затверджено новий штатний розпис, у якому кількість штатних посад збільшено на 15 одиниць
    Відновлений на посаді Роман Свестун уже підготував колективу “новорічні подарунки”. За кошти фонду економії заробітної плати стоматполіклініки, планує виписати солідні премії, зберігши ієрархічний поділ. Зокрема, завідуючі відділеннями отримають по 4000 гривень кожен, лікарі — по тисячі, медсестри — по чотириста, санітарки — по триста гривень до зарплат.
    «Стоматологи області в тому числі і ті ,що давали хабарі шахраю,шоковані вироком суду, – йдеться у листі-зверненні. – З одного боку він визнаний суддею, як хабарник та шахрай, а з іншого – представник Феміди виносить рішення, яким пана Свестуна повністю амністують, та ще й поновлюють на посаді». Але,стоматологи області напевно забувають про те,що посадові особи-стоматологи давали хабарі практично із всіх районів,окрім Городоцького та Чеміровецького районів.
    «Колектив Хмельницької обласної стоматологічної поліклініки обурений рішенням Хмельницького міськрайонного суду, і категорично заявляє, що не допустить до виконання обов’язків головного лікаря закладу шахрая (що доведено судом), хабарника, злодія, наклепника та інтригана» – йдеться у листі. За словами лікарів, усі діяння стоматолог Свестун Р.С. здійснював брутально, будучи впевнений у своїй безкарності, називаючи прізвища посадовців області та України, які, нібито, ставлять йому ці завдання та повністю його підтримують. Колектив рішуче налаштований не допустити повернення на посаду головного лікаря Хмельницької стоматологічної поліклініки Романа Свестуна.

    ЩО ГОВОРИТЬ ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ !

    Президент України Віктор Федорович Янукович у своєму виступі на Національних Зборах Партії регіонів «Будуємо нову країну» сказав: «Окремо хочу зупинитись на питаннях корупції. В Україні — це не просто проблема. Це хвороба, яка роз’їдає державу, знекровлює бізнес, виснажує суспільство. Із цією хворобою влада буде боротись не просто жорстко, а жорстоко. Злочинець буде невідворотно покараний — це повинні усвідомити всі.»
    Указом Президента України від 08.06.2012 № 389 затверджена стратегія національної безпеки України до наявних проблем, що загрожують національній безпеці, віднесено вкрай недостатню ефективність державної влади, пов’язану з високим рівнем і системним характером хабарництва, корупції в її інститутах, в тому числі медицині.

    ЩО ГОВОРИТЬ ПРЕМЄР-МІНІСТР УКРАЇНИ !

    «Ми не лише візьмемо на контроль звільнення з роботи осіб, які вчинили корупційні дії, у зв’язку із залученням їх до відповідальності за корупційні правопорушення, але і простежимо, аби такий громадянин більше ніколи не попав на керівну посаду, державну службу». За словами прем’єра, такий порядок є загальновизнаною практикою. На думку Азарова, чиновники повинні чітко усвідомлювати, що другого шансу працювати на керівній посаді, державній службі тим, хто спійманий на корупції, шахрайстві держава не дасть.

    ЩО КАЖЕ ВЛАДА ВІД БОГА, губернатор Василь Степанович Ядуха:

    “…Обласна влада веде боротьбу із тими, хто звик все робити “по блату”… Ми хочемо позбутися такого ганебного явища як корупційні дії певних чиновників, начальників, директорів. Відповідно ведемо і продовжуватимемо вести боротьбу, не зважуючи на кольори і займані посади ”, — зазначив губернатор

    ЩО КАЖЕ ГОЛОВА ОБЛАСНО РАДИ ДУПУТАТІ ДЕРИКОТ:

    «А як він прийде в колектив, де всі свідчили проти нього?»

    ЩО ГОВОРЯТЬ ХАБАРНИКИ !

    1. Взяв, не забувай поділитись із тим,хто тебе пропихав на цю посаду,рекомендував,призначав та возив на затверджування. Чому ? Якщо попадешся, то напише на тебе таку характеристику в суд, що ніякого умовного терміну не буде, ніяка амністія не допоможе. Тоді чекають грати,і звільнишся тільки за пів строку.

    2.Спирайся, що багато неповнолітніх дітей маєш, батьки старі, і з тюрми їм допомоги ніякої не буде.

    3.Щиро розкаюйся, кажи що сатана попутав, тільки не вказуй прізвище та посаду цього вищестоящого сатани, та ще й домашню адресу, бо підеш за грати разом із ним.

    4.Не забувай своєчасно гасити попередні судимості, бо, якщо своєчасно не знімеш в ІЦ інформацію про судимість, можеш стати рецидивістом офіційно!

    5.Підкормлюй групу підтримки свою в (сумісництво,премії якісь,на свята за червонець гулянки, оплачувані прогули, відгули), створюй корпоративний захист, бо як сядеш, навіть передачі ніхто не принесе, а ще «такий колектив і на поруки може взяти, не забувай про це».

    6.КАЖИ ЩО НЕ СОБІ БРАВ,А КАЖИ, ЩО БРАВ НА ПОКРАЩАННЯ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОЇ БАЗИ ЗАКЛАДУ.

    ЩО ГОВОРИТЬ НАРОД !

    Реорганізація стоматологічної служби та подальша робота оптимізованих цих контор, інакше їх трудно назвати, полягає не тільки в технічному покращанню приміщень, це постійна робота із хабарниками, перевертнями, злодіями, шахраями, які завдяки хабарам придбали керівні посади, та продовжують оббирати простий люд, як липки! Психологія хабарника проста, їм завжди мало грошей !
    Вони в свій час засіли,лягли на дно, до кращих часів. Влада не завжди реагує на такі випадки,не приймає до уваги те,що деякі з них багаторазово замішані в хабарництві, по них винесені судові вироки.
    Тому,кожен керівник,влада, яка потурала та потурає цим виродкам,навіть мовчанням «овечки», повинна не допускати цих перевертнів на керівні посади,які б рішення не приймав відносно них суд.
    Кожен головний лікар, по якому є судове рішення, тобто він визнавався хабарником чи шахраєм не повинен попасти знову на керівну посаду, це не прийнято в демократичних країнах Європи.
    Сьогодні на Україні, за відсутність на робочому місці більше 3-х годин, ці перевертні звільняють з роботи простих працівників,що рота відкрили проти хабарництва та корупції. А головних щукарів, цих хабарників – перевертнів, навіть засуджують, але амністують, ВИПУСКАЮЧИ У СВІЖУ ВОДУ. Та Ви амністуйте скільки хочете, але його вина признана судом,і він був,залишається хабарником чи Шахраєм,не дивлячись хоч на декілька застосованих до нього амністій. Він є признаним судом кримінальним злочинцем!.
    Держава дала цьому хапузі безкоштовну вищу медичну освіту, окремий теплий кабінет,службову машину під задницю, заробітну плату на півтора окладу(до 4000 грн). Що йому ще бракувало ? Чи може пан Свестун Р. так і не сказав органам слідства – призначення цих грошей ?
    Хто дає такі суми грошей ? Той, хто має ! А хто не має ? Тягнеться за тими хто має і дає ! Ось саме страшніше!!! А ще страшніше,що це бачать молоді лікарі,ті хто недавно прийшли на роботу, і виживають на ту мізерну зарплату, проживаючи в гуртожитках,на найманих квартирах,підробляючи на базарах,сантехніками,електриками. Таким методом формується і розвивається тотальна корупція побудована на корпоративному захисті!
    Не повинні хабарники бути в такому доброму настрої, ця придбана моральна категорія повинна у всіх визвати огиду до цих перевертнів та корупціонерів , вони не можуть у нашому середовищі так безтурботно і весело жити. Про це ми маємо подбати, наша зброя проти подонків – презирство.
    Вони і не живуть у нашому і вашому середовищі. У них своє середовище і плювати вони хотіли на наше. І також, з не меншим презирством вони дивляться на нас , як ви закликаєте до зброї презирства стосовно них. І вони до сьогодні з презирством дивляться на нас, бо знають наше законодавство про боротьбу з корупцією, продовжують залишатись на посадах, продовжують обдирати нас як липу, наживатись та знущатись над нами УКРАЇНЦЯМИ!
    Таких хабарників потрібно пам’ятати, і не тільки їх, пам’ятати потрібно і тих, у кого вони працюють, при вище держи мордах, які їх кришували та кришують, бо ця наволоч знала і знає таблицю ділення, тому і на місцевому рівні продовжують займати державні посади, цинічно посміхаючись, дальше займаючись здирництвом. Це при їхній мовчазній згоді, згоді місцевої та верхньої влади- продовжується злодійство та корупція, провокації та хабарництво.
    Треба їх частіше показувати на сайтах. Напишемо їм листа, вони же мої депутати, вони получили владу від мене, вони підкоряються мені. Чи я щось неправильно розумію?
    Місцева влада повинна негайно їх перевести на рядові посади, іначе ця ішача, імплантована місцева влада, дискредитує саме святе, це устої держави, тим самим місцева влада не тільки сама пожирає свій імідж, а і продовжує своє спрацювання, так і не приступивши до роботи. Бо вона сама така є ?
    Якщо місцева адміністрація може і хоче ходити із ними разом, то районні та обласні ради зобов’язані по любому припинити із ним контракти, заставити їх звітувати про свою роботу-хабарництво, корупцію, кожен день вимагати від них скласти свої поки добровільно ці « повноваження» – злагоджено, організовано, невідступно, тоді і ради народ буде дійсно поважати. Ради місцеві сьогодні залякані? Чим ? Тоді колись і переможе народ, але дійсно переможе ! Переможемо, бо тоді вони візьмуть правду масою, кількістю. А народ простий не завжди боягузливий ! Не можна їм хабарникам та корупціонерам дозволити спокійно комфортно жити. Все рівно,їм прийдеться за це відповідати?
    Бо хто за що, а ми проти хабарництва та корупції,шахрайства. Ото ж нам так і трудно через це.
    Щоб перемогти корупцію потрібна точка опори. Точка опори сьогодні обласна рада(дерикот),обласна ОДА(ядуха), або НАРОД ! Без точки опори перемога не можлива. Сьогодні під корпоративний захист вибудовується вся система!

    ЦЮ СПРАВУ ПОТРІБНО ДОВЕСТИ ДО КІНЦЯ ?

    ДАВАЙ СВЕСТУН ДО ПОБАЧЕННЯ ! ?

Коментування

Ваша електронна адреса не буде афішуватись.